Новини Теребовлянщини

Конкурсний набір до Школи місцевого самоврядування DESPRO відкрито!

Всеукраїнська асоціація сільських та селищних рад та Швейцарсько-український проект “Підтримка децентралізації в Україні “DESPRO

оголошують конкурсний набір до чергової Школи місцевого самоврядування DESPRO, яка розпочнеться з 19 вересня 2016 року.

До Школи місцевого самоврядування DESPRO запрошуються представники органів місцевого самоврядування ― члени Всеукраїнської

асоціації сільських та селищних рад:

- сільські та селищні голови;

- голови об’єднаних територіальних громад;

- депутати місцевих рад.

Відбір учасників Школи місцевого самоврядування DESPRO буде здійснено спеціально створеною комісією до 05 вересня 2016 року.

Запрошуємо ознайомитися із Критеріями відбору учасників

(https://drive.google.com/file/d/0B1tQQkhYY6rLOW9JZHN0R3VIUm8/view?usp=sharing).

Для участі у конкурсі необхідно заповнити Анкету

(https://drive.google.com/file/d/0B1tQQkhYY6rLT3paX1B4VnctMUU/view?usp=sharing),

та надіслати разом із рекомендаційними листами електронним повідомленням до 05 вересня 2016 року (включно)

із поміткою “заявка на участь у Школі місцевогосамоврядування DESPRO”

на e-mail: slg.vassr@gmail.com,

або поштою на адресу:

Всеукраїнська асоціація сільських та селищних рад вул. Січових Стрільців, 73 м. Київ, 04053

Контактна особа: Савченко Вадим Іванович +38 (067) 501-44-89

Навчальний план Школа DESPRO – 2016:

-курс “Децентралізація: повноваження – ресурси – відповідальність” ― 19- 30 вересня 2016 р.;

-I очна сесія, м. Київ ― 11-13 жовтня 2016 р.;

-курс “Управління проектами з місцевого розвитку” ― 17 жовтня – 25 листопада 2016 р.;

-II очна сесія, м. Київ ― 29 листопада – 01 грудня 2016 р.

По закінченню Школи DESPRO усі слухачі отримають Диплом учасника

Школи місцевого самоврядування DESPRO та Сертифікати за участь у

дистанційних електронних курсах DESPRO.

Новини Теребовлянщини

16 серпня 2016 року з 10:00год

відбудеться

 ВИЇЗНИЙ ПРИЙОМ ГРОМАДЯН З НАДАННЯ

БЕЗОПЛАТНОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ З УСІХ ЮРИДИЧНИХ ПИТАНЬ

 

фахівцями Тернопільського місцевого центру з надання БВПД

 в приміщенні Теребовлянської районної ради 

за адресою: м.Теребовля, вул.Кн.Василька,104-а

Новини Теребовлянщини

                                                  О Г О Л О Ш Е Н Н Я

            08 серпня 2016 року з 11.00 год.  в приміщенні Теребовлянської місцевої прокуратури

за адресою: вул. 22 Січня 14, м. Теребовля, буде здійснювати особистий прийом громадян

прокурор Тернопільської області старший радник юстиції В’ячеслав Орестович Перч.

 

Новини Теребовлянщини

Дорогі жителі Теребовлянщини!

           Вітаю Вас із світлим і радісним святом Христового Воскресіння!

       Великдень – це найголовніше християнське свято, яке символізує торжество любові, всепрощення та надію.

  Незгасиме світло Христової науки зміцнює нас духовно, збагачує інтелектуально, наповнює наші серця гордістю за відроджену вільну і незалежну Українську державу.

  Від усього  серця бажаю Вам благодаті, добробуту, окриленого настрою, миру, злагоди та душевної величі.

  Нехай святковий передзвін Великодня ніколи не згасає у Вашій душі, а воскреслий Господь дарує Вам щастя, здоров’я та непохитну віру в кращий завтрашній день!

Христос Воскрес!

Воістину Воскрес!

З повагою

 

Ігор Смільський

Голова Теребовлянської районної ради

Новини Теребовлянщини

ЗВЕРНЕННЯ

до Президента України, Верховної Ради України

та Кабінету Міністрів України стосовно чергового підвищення комунальних тарифів для населення

 

    1 березня 2016 року відбулося вже третє підвищення тарифів на електроенергію для населення починаючи із квітня 2015 року. Згідно рішення влади мінімальний тариф на електроенергію з 1 березня 2016 року для населення знову зріс на 25%. Ще два наступні етапи підвищення тарифів на електроенергію для населення заплановані на 1 вересня 2016 року та на 1 березня 2017 року. Вже зараз вартість електроенергії для населення із обсягом її споживання до 100 кВт∙год на місяць зросла порівняно із 2014 роком у 2,3 рази, а загалом має збільшитись у 3,6 рази.

Окрім того, заплановане ще одне неприйнятне для більшості населення нововведення. Якщо тепер споживачів електроенергії розділено на три групи:

1) з обсягом споживання до 100 кВт∙год на місяць – вартістю по 57 копійок за кВт∙год (із 1 вересня – по 71,4 коп.);

2) з обсягом споживання від 100 кВт∙год до 600 кВт∙год електроенергії на місяць (включно) – вартістю по 99 копійок за кВт∙год (із 1 вересня – по 1,29 грн.);

3) з обсягом споживання понад 600 кВт∙год на місяць – вартістю по 1,56 грн. за кВт∙год. (із 1 вересня – по 1,638 грн.),

то вже з 1 березня 2017 року споживачів електроенергії буде розділено лише на дві групи:

1) з обсягом споживання до 100 кВт∙год на місяць – вартістю по 90 копійок за кВт/год;

2) з обсягом споживання понад 100 кВт∙год – вартістю по 1,68 гривні за кВт/год.

    Тому, цілком зрозуміло, що пенсіонери чи сім`я із 2-3 осіб і більше, які мають телевізор, праску, холодильник, пральну машину, порохотяг і вмикають світло у 1-2 кімнатах, не кажучи вже про іншу електропобутову техніку, комп’ютери тощо, ніколи не вкладуться в ліміт до 100 кВт∙год на місяць, а тому 90-95% громадян України будуть сплачувати як споживачі 2 групи, тобто по 1,68 гривні за кВт∙год.

   Але це далеко не всі нововведення Кабміну в сфері енергетики. Ще 16 лютого під час звіту КМУ у Верховній Раді України прем’єр-міністр Арсеній Яценюк заявив, що наступний етап підвищення енерготарифів в Україні для населення відбудеться 1 квітня. Згодом голова Національної комісії з регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг Дмитро Вовк анонсував з 1 квітня підвищення мінімального тарифу на газ для населення на 53% – до 5 тисяч 500 гривень за тисячу кубометрів. Через це плата за централізоване опалення зросте в середньому на 80% на місяць. Це означає, що комунальні послуги для однокімнатної квартири становитимуть 1,5-2 тис. гривень на місяць, двокімнатної – перевищать 2 тис. гривень, а за трикімнатну доведеться платити до 3 тис. гривень.

   Також з квітня 2016 року, в Україні запроваджують обов’язкову плату для населення, яке споживає газ, так звану «абонплату». Щомісячна плата за наявності газової плити становитиме 17 грн., а за наявності газового котла 29 грн.. Плата буде обов’язковою навіть якщо споживач узагалі не користувався газом. Громадяни України в свій час вже здійснили оплату вартості газових приладів при монтажі їх у власному житлі.

   Також рішенням Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг майже у два з половиною рази підвищується вартість електроенергії, яка використовується для вуличного освітлення. Це вимиває гроші із місцевих бюджетів громад і послаблює фінансові можливості місцевого самоврядування.

    Підвищення тарифів уряд подає як черговий крок в «реформуванні» енергетичної галузі, забуваючи при цьому розкрити обґрунтовані складові статей витрат за рахунок яких ці тарифи зростають. Хоча ще у травні 2015 року прем’єр-міністр Арсеній Яценюк обіцяв усій країні, що вже доручив провести незалежний аудит із залученням європейських топових аудиторських фірм, але віз і нині там. В чергове прем’єр-міністр збрехав. І в чергове жертвою так званих реформ та джерелом збагачення енергетичних олігархів став український народ.

   Влада давно втратила зв’язок з реальністю – її не цікавить, де українцям брати гроші на їжу, одяг, ліки, комунальні послуги. Мінімальна зарплата в Україні зараз становить 1378 гривень – це лише 46,4 євро (за курсом НБУ станом на 17.03.2016 року 1 євро = 29,7 грн.). Для порівняння: найбіднішою країною ЄС за рівнем мінімальної зарплати є Болгарія (194 євро – (у 4 рази більше ніж в Україні), у Польщі рівень мінімальної зарплати – 418 євро, не кажучи вже про Великобританію, Нідерланди, Бельгію, Німеччину, Ірландію та Францію, де середньомісячна мінімальна зарплата в межах 1,5 тис. євро. Водночас, за останній рік реальний наявний дохід населення та Індекс реальної заробітної плати зменшилися на 26,6%, зростання Індексу споживчих цін впродовж 2014-2015 років становило 158,5%, а знецінення (девальвація) національної грошової одиниці гривні за цей же період склало 294,5%.

   За таких умов в Україні кількість населення, яке опинилося за межею бідності, стрімко зростає, держава стала світовим лідером за темпами зубожіння громадян. За даними ООН зараз 80% українців живуть за межею бідності. Це і є справжнім показником ефективності роботи нинішньої влади. Єдине, на що здатний чинний уряд, – це підвищувати ціни, тарифи, покривати корупційні схеми, сприяти збагаченню олігархів.

  Ми, депутати Теребовлянської районної ради, вважаємо, що не можна вирішувати проблеми енергетичних підприємств, доводячи до зубожіння народ. Підвищенню будь-яких цін, і зокрема на життєво необхідні товари, роботи і послуги, такі як електроенергія, вода, газ, опалення, продукти харчування, транспорт тощо має передувати політика держави, спрямована передусім на забезпечення достатнього і гідного рівня життя населення та зростання рівня доходів. Сьогодні такої політики немає.

   З огляду на викладене, висловлюючи думку громад Теребовлянщини, вимагаємо в прем’єр-міністра України, Уряду, Президента та Верховної Ради України скасувати заплановане підвищення, зміни тарифів та працювати над підвищенням соціальних стандартів населення. Закликаємо вирішувати проблеми енергетичних підприємств шляхом повернення у державну власність тих, які були злочинно «прихватизовані» у минулі роки, оптимізації їх структур і менеджменту, впровадження ефективних методів господарювання, подолання корупції і тіньових схем накручування фіктивних витрат і зобов’язань, а не коштом простих українців.

Прийнято на пятій сесії

Теребовлянської районної ради

сьомого скликання

25 березня 2016 року

 

 

Новини Теребовлянщини – інформація для депутатів районної ради

До уваги депутатів Теребовлянської районної  ради!

           Депутатам Теребовлянської районної ради необхідно до 01 квітня 2016 року подати  декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік: працюючим – за місцем роботи(служби), самозайнятим особам, безробітним або пенсіонерам – у виконавчий апарат Теребовлянської районної ради. Зазначена вимога передбачена  ч.3 ст. 8 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», згідно якої депутати місцевих рад зобов’язані щороку до 1 квітня подавати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції”, за місцем роботи (служби), крім самозайнятих осіб, безробітних або пенсіонерів, які подають зазначені декларації до апаратів відповідних місцевих рад або їх виконавчих комітетів.

          Неподання,  несвоєчасне подання, подання завідомо недостовірних відомостей  декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, передбаченої Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції” належить до адміністративного корупційного правопорушення. Згідно ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За неподання або несвоєчасне подання декларації передбачено штраф у розмірі від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів (170-240 грн.), за подання завідомо недостовірних відомостей  у декларації передбачено штраф у розмірі від 150 до 300 неоподатковуваних мінімумів ( 2550-5100 грн.)

Новини Теребовлянщини

Пам’ятка  посадовим особам місцевого самоврядування, депутатам рад усіх рівнів та керівникам комунальних установ.

 Обов’язок осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а та­кож інших прирівняних до них осіб декларувати своє майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік встановлено ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі – антикорупційний Закон) [7].

 Декларація за минулий рік заповнюється і подається  особами,  зазначеними  у п. 1 і п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 4, та особами, зазначеними в абз. 1 ч. 1 ст. 11 Закону (далі – декларант), за місцем роботи (служби).

Слід звернути увагу, що у п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 4 антикорупційного Закону згадуються посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені в п. 1 ч. 1 цієї статті.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу дер­жавної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (ст. 81 Ци­вільного кодексу України [6]).

Щодо правової форми участі  держави  у  цивільних  відносинах,  то  згідно зі  ст. 167 Цивільного кодексу України держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні за­клади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом; щодо правової участі Автономної Республіки Крим у цивільних відносинах, то Автономна Республіка Крим може створювати юри­дичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конститу­цією України та законом; щодо правової участі територіальних громад у цивільних відносинах, то відповідно до ст. 169 територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підпри­ємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну службу» [9] посадовими особами вважаються ке­рівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких за­конами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

У ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» [10] зазначено, що поса­довою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

На жаль, у більшості бюджетних установ не так просто встановити, чи є особа посадовою, оскільки у профільних законах, які регламентують різні види професійної діяльності, відсутні чіткі визначення цьо­го поняття.

Відповідно до абз. 6 п.п. 5 п. З розділу «Загальні положення» Методичних рекомендацій «Запобігання і протидія корупції в державних органах та органах місцевого самоврядування», опублікованих Міністер­ством юстиції України 09.10.2013, для застосування вимог антикорупційного законодавства під «по­садовими особами» розуміють працівників, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно- господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом дер­жавного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

При цьому для визначення «організаційно-розпорядчих» та «адміністративно- господарських обов’язків» Міністерство юстиції України пропонує використовувати постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26.04.2002 р. № 5 [19], яка дає наступні визначення цих термінів:

Організаційно-розпорядчі обов’язки – це обов’язки по здійсненню керівництва галуззю промис­ловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підпри­ємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, ке­рівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідувачі відділів, лабораторій, кафедр), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, ви­конроби, бригадири тощо).

Адміністративно-господарські обов’язки – це обов’язки по управлінню або розпорядженню дер­жавним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у началь­ників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідувачів складів, магазинів, май­стерень, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.

Увага! Особа є службовою не тільки тоді, коли вона здійснює відповідні функції чи виконує обов’язки постійно, а й тоді, коли вона робить це тимчасово або заспеціальним повноваженням, за умови, що зазна­чені функції чи обов’язки покладені на неї правомочним органом або правомочною службовою особою.

Працівники підприємств, установ, організацій, які виконують професійні (адвокат, лікар, вчитель тощо), виробничі (наприклад, водій) або технічні (друкарка, охоронник тощо) функції, можуть визнаватися службовими особами лише за умови, що поряд із цими функціями вони виконують організаційно-розпо­рядчі або адміністративно-господарські обов’язки.

Отже, робимо висновок. Якщо посаді юридичної особи публічного права притаманні вищезазначені ознаки (тобто в особи, яка обіймає посаду, є підлеглі, які під її керівництвом виконують обумовлене коло завдань), то особа, яка займає таку посаду, повинна складати антикорупційну Декларацію.

Важливо! Службовими особами можуть визнаватись як громадяни України, так і іноземці та особи без громадянства (постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 р. № 5 [19]).

Особи, які претендують на зайняття посади державного службовця, посадової особи органу міс­цевого самоврядування, посадової особи юридичної особи публічного права (посади яких визначені п. 1 ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 11 антикорупційного Закону), до призначення або обрання на відповідну посаду по­дають Декларацію за встановленою антикорупційним Законом формою до місця проходження майбутньої роботи (служби).

Бланки Декларації виготовляються особами, які відповідно до антикорупційного Закону заповню­ють і подають Декларації, шляхом роздрукування або копіювання їх на папері формату А4 за формою, наведеною в додатку до зазначеного Закону (включаючи примітку). Бланк складається з 10 сторінок; зазначені бланки не є бланками документів суворої звітності (постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.2012 р. № 64 [21]). Тобто існує можливість роздрукування його з обох сторінок аркушу.

Декларації зберігаються в особових справах суб’єктів декларування у кадрових підрозділах від­повідних органів державної влади або органів місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, тому роботу по збиранню, зберіганню та організації процедури опублікування декларацій доречно покласти на кадрову службу відповідного державного органу, органу місцевого самоврядування або юри­дичної особи публічного права.

Водночас слід зазначити, що серед суб’єктів декларування є також особи, для яких державний орган або орган місцевого самоврядування не є основним місцем роботи. Наприклад, депутати місцевих рад, які є самозайнятими особами, пенсіонерами, тимчасово не працюючими, безробітними.

Стосовно цих осіб правила подання декларацій передбачені ч. З ст. 8 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», згідно з положеннями якої депутати місцевих рад зобов’язані щороку до 1 квіт­ня подавати Декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за місцем роботи (служби) за формою, що додається до антикорупційного Закону, крім самозайнятих осіб, безробітних або пенсіонерів, які подають зазначені Декларації до апаратів відповідних місцевих рад або їх виконавчих комітетів.

Що стосується податкового декларування, то податкову Декларацію зазначені суб’єкти подають лише при настанні конкретних випадків.

28.04.2012 р. було оприлюднено Закон України від 24.04.2012 р. № 4661 -VI, згідно з яким було внесено зміни до п. 179.11 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) та зазначено, що фізичні особи, які деклару­ють майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру відповідно до антикорупційного Закону, подають податкову Декларацію виключно у випадках, передбачених розд. IV ПКУ.

Так, відповідно до п.п. «є» п. 176.1 ПКУ особи зобов’язані подати податкову Декларацію, якщо про­тягом податкового (звітного) року оподатковувані доходи нараховувалися (виплачувалися, надавалися) їм у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винаго­род у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами двома або більше податко­вими агентами і при цьому загальна річна сума таких оподатковуваних доходів перевищує 120 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Також вважаємо за потрібне нагадати, що відповідно до п.п. 168.1.3 ПКУ, якщо окремі види оподаткову­ваних доходів не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але вони не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов’язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати річну Декларацію про майновий стан і доходи з цього податку.

Тобто, наприклад, якщо у 2013 році було отримано такі доходи, як:

- інвестиційний прибуток, зокрема дохід від продажу інвестиційних активів, що не перевищив 1500 грн. (п. 170.2 ПКУ);

- нецільову  благодійну  допомогу,  якщо   її   розмір   перевищує   1500  грн.  (п.п. 170.7.3 ПКУ), то теж слід подавати податкову Декларацію.

При цьому не зайвим буде згадати і про те, що відповідно до п.п. 168.2.1 ПКУ платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову Декларацію про майновий стан і доходи за підсумками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких до­ходів (незалежно від суми доходів).

До переліку доходів, що підлягають обов’язковому податковому декларуванню, також належать:

- дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у ме­жах, що підлягає оподаткуванню (крім спадкоємців, які отримали у спадщину об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою) (п. 174.3 ПКУ);

- дохід, отриманий як дарунок (або в результаті укладення договору дарування) від фізичних осіб (крім обдарованих (резидентів), які отримали подарунок, що оподатковується за нульовою ставкою ПДФО, а також інших обдарованих (резидентів), які сплатили податок до нотаріального оформлення об’єктів да­рування) (п. 174.6 ПКУ);

- дохід від оренди, отриманий орендодавцем, якщо орендар є фізичною особою, яка не є суб’єктом господарювання (п.п. 170.1.5 ПКУ);

- дохід від операцій з продажу (обміну) нерухомого майна (п. 172.5 ПКУ);

- дохід від операцій з продажу (обміну) рухомого майна (п. 173.4 ПКУ);

- іноземний дохід (п.п. 170.11.1 ПКУ).

 

Якими є строки подання Декларації?

Відповідно до вимог ст. 12 антикорупційного Закону декларанти зобов’язані щорічно до 1 квітня по­давати за місцем роботи (служби) Декларацію за минулий рік.

Особи, які претендують на зайняття посади державного службовця посадової особи органу місце­вого самоврядування, посадової особи юридичної особи публічного права до призначення або обрання на відповідну посаду подають Декларацію під час подання заяви про прийом на роботу або про участь у конкурсі на зайняття посади державного службовця.

Особи, які не мали можливості подати до 1 квітня за місцем роботи (служби) Декларацію за минулий рік через перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною, че­рез тимчасову непрацездатність, перебування за межами України, під вартою, подають таку Декларацію за звітний рік до 31 грудня.

Змінами до Закону, що набрали чинності 09.06.2013 р., зокрема абз. 2 ч. 1 ст. 12, передбачено таке. Особи, які звільняються або іншим чином припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій дер­жави або місцевого самоврядування, подають Декларацію за період, не охоплений раніше поданими де­клараціями. Тобто якщо, наприклад, особа звільняється 1 жовтня відповідного року, то вона має подати декларацію за період з 1 січня по 1 жовтня цього року. Особи, які звільняються або іншим чином при­пиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають Декларацію у день звільнення (припинення діяльності), а тому їх необхідно завчасно інформувати про наявність згаданого обов’язку. Суб’єкти декларування, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов’язані протягом одного року подавати за своїм останнім місцем роботи (служби) декларацію за минулий рік за формою і в порядку, визначеними Законом. На думку Мін’юсту (лист від 11.12.2013 р. № 19937-0-33-13/11), під неохопленим раніше поданими деклараціями періодом слід розуміти часовий проміжок, за який суб’єктами декларування декларація не подавалася в установленому Законом порядку, за місцем роботи чи служ­би. Отже, суб’єкт декларування, який звільнився (припинив діяльність) в поточному році подає за своїм останнім місцем роботи (служби) декларацію за період з 1 січня до дати звільнення (припинення діяль­ності) із зазначенням дати її заповнення та протягом одного року за минулий рік за формою, яка встанов­лена Законом.

Також внесено певні зміни у ч. 2 цієї статті. Так, якщо у попередній деклараційній кампанії (2013 рік) певна категорія посадовців мала оприлюднювати протягом ЗО днів з дня подання відомості, зазначені у своїх деклараціях, лише в офіційних друкованих виданнях, то наразі ці відомості підляга­ють оприлюдненню протягом 30 днів з дня їх подання шляхом розміщення на офіційних веб-сайтах або опублікування в офіційних друкованих виданнях відповідних державних органів та органів міс­цевого самоврядування. Відповідні відомості, розміщені на офіційних веб-сайтах державних органів та органів місцевого самоврядування, оприлюднюються на термін не менше одного року (набрання чинності 09.06.2013 р.).

ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ЗАПОВНЕННЯ ДЕКЛАРАЦІЇ

Декларант заповнює Декларацію власноручно чорнильною або кульковою ручкою синього або чор­ного кольору таким чином, що забезпечує вільне читання внесених відомостей.

Відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера пас­порта громадянина України (позиції 1,4), а також реєстрації місця проживання (позиція 2), дати народжен­ня членів сім’ї декларанта (позиція 4), місцезнаходження об’єктів, які наводяться в Декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру (позиції 23 – 34), є інформацією з обмеженим до­ступом та оприлюдненню не підлягають (ч. 2 ст. 12 Закону).

У полі «перерахованого у гривні» у позиціях 21 — 22 і у полі «у тому числі за кордоном» у позиці­ях 45 – 64 зазначаються відомості за офіційним курсом гривні до відповідної іноземної валюти, установ­леним Національним банком України на день проведення фінансової операції (п. 10 Примітки до Декла­рації).

Доцільно відмітити, що у Декларації зазначаються відомості про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за певний рік (звітний період), тому відомості про членів сім’ї, майно, транспортні засоби, відомості про вклади у банках, цінні папери та інші активи мають зазначатися згідно із тим станом, який мав місце у декларанта у звітному періоді, якщо інше не передбачено декларацією.

Наприклад, якщо у декларанта, який заповнює декларацію за звітний 2015 рік, з’явився новий член сім’ї у 2016 році, то для цілей Декларації про нового члена сім’ї у цьому разі декларант не зазначатиме – він зазначатиметься у 2017 році – за звітний 2016 рік.

У той же час декларант має зазначити відомості як про члена сім’ї стосовно особи, яка у звітному періоді мала статус члена сім’ї, а потім його втратила.

Слід звернути увагу, що особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця, при подан­ні Декларації до місця проходження майбутньої роботи (служби) відомості щодо витрат (вкладів/внесків) у Декларації не зазначає (п. 1 Примітки до Декларації). Тобто не заповнює розділи V – VI Декларації від­носно себе та членів своєї родини.

У разі відсутності окремих відомостей у відповідному полі на кожній сторінці Декларації в обов’язковому порядку проставляється прокреслення.

Відомості щодо фінансових сум в усіх позиціях Декларації округлюються до гривні. Прийнято це ро­бити за математичним округленням, тобто значення, що перевищує 50 копійок, рахується за гривню, зна­чення менше за 50 копійок рахується за нуль.

Увага! З 1 січня 2014 року відповідна сума разової витрати, що підлягає декларуванню, становитиме 80 тис. грн.

У зв’язку із змінами до Закону з 09.06.2013 р. у полях «Усього» та «у тому числі за кордоном» у по­зиціях 45 – 64 зазначається повне найменування банків, інших фінансових установ, товариств, підпри­ємств, організацій тощо, з якими у декларанта чи членів його сім’ї наявні відповідні відносини. Зверніть увагу на той факт, що Примітку до Декларації було доповнено п. 11і. Відповідно до нього суб’єкту декла­рування тепер не достатньо вказати лише суму вкладу, кредиту, страхового поліса тощо. Тепер декла­рант має обов’язок вказати і про те, з якою установою він уклав такі домовленості. Такі вимоги висунуто не тільки до даних, що стосуються декларанта, а і до даних, що стосуються членів сім’ї декларанта. Отже, не забувайте уточнювати повне найменування установи. Відповідно до ст. 90 Цивільного кодексу України юридична особа має своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до Єдиного держав­ного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. Вимоги щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу затверджені наказом Міністерства юстиції України від 05.03.2012 р. № 368/5.

 ЯКІ ВІДОМОСТІ НЕОБХІДНО ЗАЗНАЧАТИ В РОЗДІЛІ І ДЕКЛАРАЦІЇ?

 У Розділі І «Загальні відомості» Декларації декларант відображає загальні відомості щодо себе та членів сім’ї. Зокрема:

- у позиції 1 – прізвище, ім’я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника по­датків або серія та номер паспорта громадянина України – декларанта, якщо декларант через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника по­датків та повідомив про це відповідний орган доходів і зборів і має про це відмітку у паспорті грома­дянина України (абз. 2 п. З Примітки до Декларації).

У разі якщо декларантом у звітному році змінено прізвище, ім’я, по батькові, спочатку зазначається нове прізвище, ім’я, по батькові, а у дужках – попереднє прізвище, ім’я, по батькові (п. З Примітки до Де­кларації).

Відомості, що зазначаються у позиції 1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків / серія та номер паспорта громадянина України), є інформацією з обмеженим доступом і не підлягають оприлюдненню (ч. 1 ст. 12 Закону);

- у позиції 2 – відомості щодо місця проживання декларанта із зазначенням адреси на кінець звіт­ного періоду.

Цю позицію слід заповнювати на підставі паспортних даних про реєстрацію або тимчасову реєстрацію.

У разі якщо адреса місця проживання (реєстрації”) декларанта змінилася (або зазнали зміни назва населеного пункту, вулиці та інші реквізити цієї позиції”) і ці дані не відображено у паспорті декларанта, необхідно навести відомості щодо місця проживання декларанта станом на дату заповнення Декларації (п. 4 Примітки до Декларації”).

Як зазначено у ст. З Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» [13]:

- місце проживання – адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік;

- реєстрація – внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце про­живання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у від­повідному населеному пункті, де фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відомості, що зазначаються у позиції 2 (місце проживання декларанта), є інформацією з обмеженим доступом і не підлягають оприлюдненню (ч. 2 ст. 12 Закону).

Що записувати у позиції 2, у випадку коли декларант зареєстрований за одною адресою, а фактично проживає за іншою?

У такому випадку рекомендовано зазначити дві адреси: адресу, за якою декларант зареєстрований; адресу, за якою фактично проживає;

- у позиції 3 – займана декларантом посада (якщо на момент заповнення Декларації посаду було змінено, то, на думку укладачів, у цій позиції доречно зазначити як займану посаду у звітному періоді, так і посаду на момент заповнення) або посада, на яку претендує декларант;

- у позиції 4 – відомості про членів сім’ї декларанта.

Відповідно до ст. 1 антикорупційного Закону до членів сім’ї належать особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, в тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші осо­би, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Слід підкреслити, що поняття «член сім’ї декларанта» може бути застосовано лише за умови сукуп­ності обов’язкових ознак: 1) спільне проживання; 2) пов’язаність спільним побутом; 3) наявність взаємних прав та обов’язків із декларантом. Проте це не стосується осіб, які перебувають у шлюбі, оскільки вони визнаються членами сім’їнезалежно від наявності вищезазначених ознак.

Відповідно до ч. 2 ст. З Сімейного кодексу України [5] подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дру­жина та чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Згідно зі ст. 21 Сімейного кодексу України [5] шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрова­ний у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя.

Відповідно до ст. З Сімейного кодексу України [5] дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. При цьому відповідно до ст. 6 Сімейного кодексу України [5] правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття, тобто до досягнення вісімнадцяти років.

Суб’єкт декларування має вказати інформацію щодо повнолітніх, а також неповно­літніх дітей, які згідно зі ст. 34, 35 Цивільного кодексу України отримали повну цивільну дієздатність до досягнення 18-річного віку, за умови, що ці діти спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки з декларантом.

Щодо визначення місця проживання недієздатних осіб, які знаходяться під опікою (піклуванням) суб’єкта декларування. Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна (ч. 5 ст. 29 Ци­вільного кодексу України).

Такі відомості, як реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер пас­порта громадянина України, дати народження членів сімї, що зазначаються у позиції 4, є інформацією з обмеженим доступом і не підлягають оприлюдненню (ч. 2 ст. 12 Закону).

При цьому не варто забувати, що у випадку коли у декларанта є неповнолітні діти, яким не присвоє­но реєстраційний номер облікової картки платника податків, немає потреби зазначати серію та номер свідоцтва про народження такої дитини.

Якщо з якихось причин у неповнолітньої дитини відсутній ідентифікаційний номер, декларант у від­повідному полі позиції 4 Розділу І Декларації ставить прокреслення, як це передбачено п. 8 Примітки до Декларації.

 Чи потрібно декларувати відомості щодо осіб, які зареєстровані з декларантом у одному бу­динку, але фактично в ньому не проживають і не пов’язані із декларантом спільним побутом?

Ні, не потрібно. Відповідно до антикорупційного Закону відомості щодо будь-яких інших за родин­ним зв’язком осіб уносять до Декларації лише за умов, що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки з декларантом.

 Чи потрібно вказувати в Декларації відомості про майно, доходи, витрати і зобов’язання фі­нансового характеру неповнолітніх дітей державного службовця, які тимчасово не проживають разом із ним (на період навчання у ВНЗ)?

Так, потрібно, оскільки дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли не проживає спільно з ними. При цьому слід пам’ятати, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Сімейного кодексу України особа наділена таким правовим статусом лише до досягнення нею повноліття, тобто у загальному випадку дитиною є особа у віці до вісімнадцяти років.

ЯКІ ВІДОМОСТІ НЕОБХІДНО ЗАЗНАЧАТИ В РОЗДІЛІ II

У Розділі II «Відомості про доходи» Декларації зазначаються відомості про доходи, одержані декла­рантом (членами сім’ї декларанта), з усіх джерел в Україні та з джерел за межами України у звітному році. При цьому нараховані, але не виплачені фактично доходи слід обліковувати у тому звітному періоді, коли вони були нараховані. Обґрунтовуючи такий висновок, зазначимо, що підрозділ А Розділу II має містити ві­домості про доходи, що «Одержані (нараховані) з усіх джерел в Україні». Тобто законодавець передбачив, що можлива така ситуація, коли деякі доходи можуть бути нараховані декларанту, але на кінець звітного періоду ще ним не отримані. Зокрема:

- у позиції 5 – загальна сума сукупного доходу, одержаного декларантом (членами сім’ї декларанта) у звітному році з усіх джерел в Україні (звітний рік для доходів – період з 1 січня по 31 грудня).

До складу цих відомостей, зокрема, включаються: заробітна плата, премії, надбавки, винагороди, пенсії, стипендії, а також  інші  доходи,  перелічені  у  позиціях 6-19. Ті доходи, що не перелічені у по­зиціях 6-19, вносяться до позиції 20.

Відомості щодо фінансових сум, зазначених декларантом у позиції 5, мають дорівнювати арифметич­ній сумі відомостей щодо фінансових сум, які він зазначає у позиціях 6-20.

Якщо декларант має певні сумніви щодо правильності визначення ним розміру сукупного доходу, йому слід звернутися до джерел виплати відповідних доходів (бухгалтерії, пенсійного фонду, відділу со­ціального захисту населення за місцем проживання тощо) та одержати точні відомості.

При визначенні доходів, отриманих у натуральній формі, їх розмір визначається згідно з платіж­ними відомостями, накладними, іншими обліковими документами таких виплат, а у разі відсутності підтверджуючих документів застосовується їх оцінка за звичайними цінами, але не нижчої за звичайні ціни.

Кошти, які були отримані декларантом у звітному році для здійснення витрат під час відрядження (в тому числі за кордон), а також кошти, одержані ним у рахунок відшкодування витрат на відрядження (вартість проїзду, проживання у готелі, витрати на харчування) безпосередньо від установ, організацій чи осіб, які приймали декларанта (членів його сім’ї) за кордоном, до складу доходів, що відображаються у цьому розділі Декларації, не включаються, бо вони носять компенсаторний характер понесених декла­рантом витрат на відрядження;

- у позиції 6 – загальний розмір одержаної декларантом (членами сім’ї декларанта) заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих (виплачених) відповідно до умов трудового або цивільно-право­вого договору за звітний рік (крім виплат, зазначених у позиціях 7,8). У цій позиції також зазначається матеріальна допомога на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, яку відповідно до законодавства одержують державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування, інші особи, уповноважені на виконання функцій держави, а також допомога по тимчасовій непрацездатності (у тому числі допомога по догляду за хворою дитиною або за хворим членом сім’ї, яка нарахована та виплачу­ється як за кошти роботодавця, так і за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

- у позиції 7 – платежі, одержані декларантом (членами сім’ї декларанта), від викладацької, науко­вої і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту, при цьому необхідно вказати назву закладу, установи тощо, в яких одержано (нараховано) зазначені у цій позиції доходи;

у позиції 8 – платежі, одержані декларантом (членами сім’ї декларанта) у вигляді авторської вина­городи (гонорару), інші доходи від реалізації майнових прав інтелектуальної власності.

Роялті – будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на ко­ристування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематогра­фічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торговою маркою, дизайном, секрет­ним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерцій­ного або наукового досвіду (ноу-хау) (ст. 14 Податкового кодексу України [4]).

Сума платежу визначається згідно з умовами укладених угод, виходячи з договірної ціни, але не ниж­чої за звичайні ціни, та на підставі первинних платіжних документів;

- у позиції 9 – сукупний розмір дивідендів та процентів, отриманих декларантом (членами сім’ї де­кларанта).

Дивіденди – платіж, що здійснюється юридичною особою – емітентом корпоративних прав чи ін­вестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емі­тента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку (ст. 14 Податкового кодексу України).

Корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) гос­подарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) такої організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними докумен­тами.

Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути вста­новлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення (ч. 1, 2 ст. 167 Господарського кодексу України [1]).

Проценти – дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як пла­та за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів включаються: а) платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; б) пла­тіж за використання коштів, залучених у депозит; в) платіж за придбання товарів у розстрочку; г) платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу); ґ) винагорода (дохід) орендодавця як частина орендного платежу за договором оренди житла з вику­пом, сплачена фізичною особою платнику податку, на користь якого відступлено право на отримання таких платежів (ст. 14 Податкового кодексу України). За наявності істотних доказів щодо отримання таких платежів у менших розмірах, ніж передбачені угодою, платежі враховуються за фактично отрима­ними сумами.

Проценти, нараховані декларанту (вкладнику) на суми коштів, внесені ним на депозитні рахунки бан­ків, а також проценти, нараховані недержавними пенсійними фондами на іменні пенсійні рахунки за умо­вами договорів додаткового пенсійного забезпечення (за рахунок інвестиційних прибутків, одержаних недержавними пенсійними фондами як результат управління фінансовими ресурсами вкладників), вра­ховуються на підставі виписки банку чи відповідної небанківської фінансової установи;

- у позиції 10 – сукупний розмір одержаної декларантом (членами сім’ї декларанта) матеріальної допомоги. Це може бути благодійна допомога, пожертвування, матеріальна допомога від профспілкової організації, безповоротна позика (у грошовій та натуральній формі), у тому числі одержаних під час пере­бування за кордоном або з іноземних держав.

У цій позиції також зазначається:

- вартість безоплатно наданих платних послуг, у тому числі за рахунок цільової благодійної допомо­ги, яка надається благодійними організаціями, на оплату медичних послуг, на лікування або протезування;

- вартість послуг санаторно-курортного лікування, крім спеціалізованих санаторіїв, які знаходяться на бюджетному фінансуванні, відпочинку, послуг туризму; допомога на протезування з поміщенням у ста­ціонар протезно-ортопедичного підприємства; санаторно-курортне лікування та інших оздоровчих за­ходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, оплата путівок до дитячих оздоровчих закладів);

- кошти, надані на навчання декларанта або членів його сім’ї в навчальних закладах, крім навчання за рахунок бюджетного фінансування;

- кошти, отримані в рахунок передбачених у державному бюджеті коштів для надання одноразової матеріальної допомоги інвалідам та непрацюючим малозабезпеченим особам;

- у позиції 11 – сукупна вартість одержаних декларантом (членами сім’ї декларанта) дарунків (по­жертв), призів, виграшів.

Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі. Та­кож дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому (ст. 718 Цивільного кодексу України).

Дарунки у вигляді творів мистецтва, історичних цінностей, антикваріату включаються до суми дохо­дів на підставі нотаріально засвідченої копії експертизи щодо визначення вартості дарунків.

Відповідно до ч. 1 ст. б Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» благодій­ною пожертвою визнається безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до цього Закону.

Благодійним грантом визнається цільова допомога у формі валютних цінностей, яка має бути викорис­тана бенефіціаром протягом строку, визначеного благодійником (ч. 2 ст. б Закону України «Про благо­дійну діяльність та благодійні організації»).

У цій позиції також зазначається вартість отриманих декларантом (членами сім’ї декларанта) в дару­нок земельних ділянок, житлових будинків чи інших споруд, квартир, інших основних фондів (бібліотечні), транспортних засобів. Вартість визначається за договірними цінами, нотаріально засвідченими докумен­тами, але не нижчими за звичайні ціни.

Увага! Не варто забувати і про суми виграшів та вартість виграних подарунків, призів (грошових коштів, товарів, туристичних путівок тощо) у різноманітних лотереях, розіграшах, акціях. їх суму або вар­тість теж потрібно обліковувати у цій позиції.

- у позиції 12 – сукупний розмір одержаної декларантом (членами сім’ї декларанта) відповідно до За­кону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» [11].

Відповідно до ст. 7 цього Закону такі особи (безробітні) могли мати право на такі види забезпечення:

- допомогу по безробіттю, у тому числі одноразову її виплату для організації безробітним підпри­ємницької діяльності;

- допомогу на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Також вони могли мати право на такі види соціальних послуг, як:

- професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та ви­щих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підпри­ємствах, в установах, організаціях;

- профорієнтація;

- пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом організації гро­мадських робіт для безробітних;

- надання громадянам віком старше 45 років, страховий стаж яких становить не менше 15 років, ваучера для підтримання їх конкурентоспроможності шляхом перепідготовки, спеціалізації, підвищення кваліфікації за професіями та спеціальностями для пріоритетних видів економічної діяльності.

При цьому на період проходження професійної підготовки або перепідготовки, підвищення квалі­фікації особи, яким надано соціальну послугу з професійної підготовки або перепідготовки, підвищення кваліфікації, забезпечуються місцем проживання та їм компенсуються витрати на проїзд до місця прохо­дження навчання та у зворотному напрямку.

Отже, якщо хтось із членів сім’ї декларанта у звітному періоді отримував зазначені виплати або по­слуги, вони повинні бути внесені до позиції 12 або 20 розділу II Декларації відповідно до виду отримано­го забезпечення. При цьому з’ясувати вартість отриманих послуг чи розмір виплат можна, звернувшись із запитом до відповідного центру зайнятості, де такі особи перебували на обліку;

- у позиції 13 – загальна сума одержаних декларантом (членами сім’ї декларанта) аліментів.

Увага! Нараховану та виплачену у звітному році тимчасову державну допомогу на дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвер­дження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляють­ся від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме» від 22.02.2006 р. № 189 зазначати у цій позиції немає потреби, оскільки вона повинна бути відображена у позиції 20 цього розділу;

- у позиції 14 – сукупна вартість успадкованих декларантом (членами сім’ї декларанта) земельних ділянок, житлових будинків чи інших споруд, квартир, інших основних фондів (бібліотечні), транспортних засобів.

Вартість визначається за договірними цінами, нотаріально засвідченими документами, але не ниж­чими за звичайні ціни;

- у позиції 15 -  загальна сума страхових виплат, відшкодувань, одержаних декларантом (членами сім’ї декларанта) внаслідок настання страхового випадку за договорами добровільного та обов’язкового страхування, а також викупні суми, що сплачені декларанту за договором страхування;

- у позиції 16 – загальна сума одержаних декларантом (членами сім’ї декларанта) доходів від відчу­ження рухомого та нерухомого майна.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, роз­ташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 181 Цивільного кодексу України рухомими речами є речі, які можна вільно переміщу­вати у просторі. Зокрема (але не виключно), до рухомих речей належать: окрема рухома річ, сукупність рухомих речей, гроші, валютні цінності, цінні папери, а також майнові права та обов’язки (ст. 2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» [18]).

Сума одержаного доходу від операції по відчуженню вказується відповідно до суми, зазначеної у но­таріально посвідченому договорі купівлі-продажу. Якщо за умовами договору розрахунок здійснюєть­ся з розстрочкою платежу — вказується сума коштів, отримана внаслідок відчуження майна у звітному періоді, за який подається декларація;

- у позиції 17 – сукупний розмір оподатковуваного (чистого) доходу, одержаного декларантом (членами сім’ї декларанта) від провадження підприємницької та незалежної професійної діяльності. Зазначається на підставі фінансової звітності, поданої до органів Міністерства доходів та зборів України;

- у позиції 18 – загальна сума доходів, одержаних декларантом (членами сім’ї декларанта) від від­чуження цінних паперів та корпоративних прав.

Згідно зі ст. 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ установленої форми з відповід­ними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов’язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

У цій позиції зазначаються також виплати юридичної особи, пов’язані із зворотним викупом акцій, часток (паїв), раніше емітованих такою юридичною особою;

- у позиції 19 – загальна сума доходів, одержаних декларантом (членами сім’ї декларанта) від пере­дачі в оренду (строкове володіння та/або користування) майна.

Як приклад — кошти, отримані від передачі в оренду (строкове володіння та/або користування) квартири, гаражу, земельної ділянки тощо;

- у позиції 20 – інші види доходів (не зазначені у позиціях 6 – 19).

Такими видами доходів, як декларанта, так і членів його сім’ї, зокрема, можуть бути:

доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції (у тому числі продукції тварин­ництва), що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероб­лена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, наданих їй у розмірах, встановлених Земельним кодексом України для ведення: садівництва та/або для будівництва і обслуговування житлового будинку, гос­подарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та/або для індивідуального дачного будівництва;

- пенсійні виплати;

- стипендії;

- допомога по вагітності та пологах;

- одноразова допомога при народженні дитини;

- допомога по догляду за дитиною-інвалідом віком до 18 років;

- допомога по догляду за хворою дитиною або за хворим членом сім’ї;

- допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням;

- допомога на дітей одиноким матерям;

- допомога при усиновленні дитини;

- державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям;

- державна соціальна допомога інвалідам;

- щомісячна грошова допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом 1 чи 2 гру­пи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує по­стійного стороннього догляду, на догляд за ним;

- щомісячна компенсаційна виплата по догляду за інвалідом 1 групи або за престарілим, який досяг 80-річного віку;

- державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам;

- державна соціальна допомога на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, гро­шового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях за принципом «гроші ходять за дитиною»;

- тимчасова державна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають мож­ливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме;

 - одноразова винагорода жінці, якій присвоєно почесне звання України «Мати-героїня»;

- сума наданих субсидій для відшкодування витрат на житлово-комунальні послуги та відшкодуван­ня витрат на придбання твердого палива, скрапленого газу;

- кошти, отримані від УП та СЗН в рахунок виплати компенсації за невикористане санаторно-ку­рортне лікування;

- кошти, отримані в рахунок виплат грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслугову­вання автомобілів, наданих інвалідам та на транспортне обслуговування;

- кошти щомісячної грошової компенсації на продукти харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- кошти щомісячної грошової компенсації на продукти харчування дітям, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС;

- кошти, виплачені в рахунок стипендій дітям, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС;

- суми, що виплачені як відшкодування втраченої частини заробітку особам, які постраждали вна­слідок аварії на ЧАЕС;

- суми виплат щорічної допомоги на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС;

- суми одноразової компенсації у разі встановлення групи інвалідності особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещас­ного випадку на виробництві);

- суми відшкодувань за майнову або моральну шкоду, отримані декларантом (членами сім’ї декла­ранта) за рішенням суду;

- сума коштів, що є забезпеченням оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне ліку­вання застрахованим особам та членам їх сімей, оплата путівок до дитячих оздоровчих закладів);

- допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещас­ного випадку на виробництві);

суми відшкодувань за майнову або моральну шкоду, отримані декларантом (членами сім’ї декла­ранта) за рішенням суду;

- у позиції 21- загальна сума доходів, одержаних декларантом з джерел за межами України. Такими доходами можуть бути, наприклад, кошти, отримані від рідних, які мешкають або працюють за кордоном, відшкодування збитків, завданих під час перебування за кордоном, суми одержаних стипендій під час стажування за кордоном, тощо;

- у позиції 22 – загальна сума доходів, одержаних членами сім’ї декларанта з джерел за межами України.

У полі «перерахованого у гривні» у позиціях 21 та 22 розмір доходу зазначається за офіційним курсом гривні до відповідної іноземної валюти, установленим Національним банком України на день про­ведення фінансової операції (п. 10 Примітки до Декларації). Якщо протягом року декілька разів було отри­мано такі доходи, то вони вказуються сумарно, при цьому, підраховуючи зазначений дохід у національній валюті, кожний грошовий переказ слід переводити у національну валюту саме за ставкою Національного банку України на дату отримання такого переводу, а не станом на дату заповнення Декларації.

 Чи потрібно зазначати у Декларації вартість товару, придбаного у кредит?

Чіткої однозначної позиції з цього питання на сьогодні немає. Тож, на думку укладачів, якщо у звітно­му періоді декларантом або членами його сім’ї брався кредит, про це ним може зазначатися у Декларації у позиції 20 або, як додаткова інформація, наприклад, наприкінці Розділу II (у такому разі сума кредиту може не враховуватись до загальної суми сукупного доходу декларанта або члена його сім’ї”).

 Чи потрібно вносити до Декларації інформацію щодо отриманих декларантом як подарунок коштів? Якщо так, то в яких пунктах і розділах Декларації слід відображати такі дані?

Увага! Відповідно до ст. 718 Цивільного кодексу України дарунком можуть бути рухомі речі, у тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі. Також дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник (особа, що дарує) володіє. Тому у разі отримання таких подарунків належить внести відповід­ні дані до позиції 11 «дарунки, призи, виграші» розділу II Декларації. Тобто суму отриманих декларантом як подарунок коштів треба зазначати у цій позиції.

Декларант щомісяця отримує від матері, яка перебуває в іншій країні, грошові перекази. Чи повинен він про це зазначати у Декларації? В якій позиції слід обліковувати такі кошти?

Відповідні відомості слід вказувати у позиції 21 підрозділу Б «Одержані (нараховані) з джерел за ме­жами України декларантом» розділу II.

ЯКІ ВІДОМОСТІ НЕОБХІДНО ЗАЗНАЧАТИ В РОЗДІЛІ III ДЕКЛАРАЦІЇ?

 

У Розділі III «Відомості про нерухоме майно» Декларації зазначаються відомості про нерухоме майно, що перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування декларанта (членів сім’ї де­кларанта), та витрати декларанта на придбання такого майна або на користування ним у звітному році. Ці відомості зазначаються станом на дату заповнення Декларації. Зокрема:

- у позиціях 23 – 28 – відомості про нерухоме майно, яке перебуває у власності, в оренді чи на ін­шому праві користування декларанта внаслідок купівлі (приватизації, успадкування, дарування, міни, роз­поділу майна підприємств і організацій між засновниками та учасниками) із зазначенням місцезнаходжен­ня цих об’єктів (країна, адреса), їх загальної площі, вираженої в квадратних метрах, а в деяких випадках суми витрат декларанта на придбання такого майна або на користування ним (по кожній із зазначених позицій окремо).

Поле «сума витрат (грн.) на придбання у власність/оренду чи на інше право користування» у пози­ціях 23 – 28 заповнюється, коли разова витрата по кожній із зазначених позицій саме у звітному році дорівнювала або перевищувала граничну суму, що зазначена у п. 11 Примітки до Декларації.

Ще раз наголосимо, що у 2016 році (при поданні декларації за 2015 рік) така гранична сума становить 80 тис. грн.

Тому, наприклад, особа, яка має нерухоме майно, придбане до звітного періоду, зобов’язана вказа­ти в Декларації інформацію про об’єкт нерухомості, не зазначаючи при цьому інформації про витрати на її придбання або інше право користування. Декларант також не вказує інформацію про витрати на при­дбаний у звітному році об’єкт, якщо разова витрата на його придбання не дорівнює або не перевищує ту суму, що зазначена у п. 11 Примітки до Декларації;

- у позиціях 29 – 34 – відомості про нерухоме майно, яке перебуває у власності, в оренді чи на ін­шому праві користування членів сім’ї декларанта із зазначенням місцезнаходження цих об’єктів (країна, адреса), їх загальної площі, вираженої в квадратних метрах.

Записи про відомості, зазначені у позиціях 23- 34, здійснюються на підставі відповідних правовстановлюючих документів у відповідних рядках, залежно від наведеної класифікації нерухомого майна.

Площа земельних ділянок вказується на підставі документів (актів) про їх відведення.

Площа житлових будинків (квартир) вказується на підставі даних, вказаних у технічних паспортах на ці будівлі.

Відомості щодо місцезнаходження об’єкта, зазначеного у позиціях 23 – 34, є інформацією з обмеже­ним доступом і не підлягають оприлюдненню (ч. 2 ст. 12 Закону).

У разі відсутності окремих відомостей у відповідному полі ставиться прокреслення.

 Якщо повнолітня дитина декларанта є співвласником квартири, але фактично мешкає за кор­доном, чи потрібно про таке зазначати у Декларації?

До членів родини декларанта належать лише ті повнолітні діти, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки з декларантом.

Тож якщо повнолітня дитина декларанта веде з матір’ю (батьком) спільне господарство, спільно з ними проживає і має спільні обов’язки, то тоді відомості щодо належної їй частки у квартирі потрібно зазначати у позиції 31 «Квартири» підрозділу Б «Майно, що перебуває у власності, оренді чи на іншому праві користування членів сім’ї декларанта» розділу III Декларації.

При цьому в такому разі потрібно буде не лише обліковувати такі дані, а й отримати від дитини усі інші, необхідні для відображення у Декларації відомості.

Проте у разі якщо декларант та його дитина спільно не проживають, не пов’язані спільним побутом і не мають взаємних прав та обов’язків, частку, якою володіє така дитина у квартирі, у позиції 31 «Квар­тири» підрозділу Б «Майно, що перебуває у власності, оренді чи на іншому праві користування членів сім’ї декларанта» розділу III Декларації вказувати немає потреби.

ЯКІ ВІДОМОСТІ НЕОБХІДНО ЗАЗНАЧАТИ В РОЗДІЛІ !V ДЕКЛАРАЦІЇ?

У Розділі IV «Відомості про транспортні засоби» Декларації зазначаються відомості про транспорт­ні засоби, що перебувають у власності, в оренді чи на іншому праві користування декларанта (членів сім’ї декларанта), та витрати декларанта на їх придбання (користування) у звітному році. Ці відомості за­значаються станом на дату заповнення Декларації. Зокрема:

- у позиціях 35 – 39 – відомості про транспортні засоби, які перебувають у власності, в оренді чи на іншому праві користування декларанта внаслідок купівлі (успадкування, дарування, розподілу майна підприємств і організацій між засновниками та учасниками) із зазначенням марки або моделі кожного транспортного засобу, об’єму циліндрів двигуна (вказується в кубічних сантиметрах), потуж­ності двигуна (вказується в кВт), довжини водних засобів (вказується в сантиметрах), року випуску тран­спортного засобу та суми витрат декларанта на їх придбання (користування) (по кожній із зазначених позицій окремо);

- у позиціях 40 – 44 – перелічуються транспортні засоби, що перебувають у власності, в оренді чи на іншому праві користування членів сім’ї декларанта.

Відомості про довжину транспортного засобу зазначаються лише у позиціях 37, 38,42 і 43.

Записи у позиціях 35 – 44 здійснюються у відповідних рядках залежно від наведеної класифікації транспортних засобів.

Відомості про транспортні засоби вказуються на підставі даних технічних паспортів. Уточнення мож­на зробити в органах, де зареєстровані транспортні засоби.

Транспортними засобами вважаються пристрої, які призначені для перевезення людей або вантажу, а також такі, на яких установлено спеціальне обладнання або механізм, а тому до них відносяться не лише усі види автомобілів, а й трактори, мотоцикли, мопеди, скутери, трактори, причепи та інші самохідні машини.

У разі відсутності окремих відомостей у відповідному полі ставиться прокреслення.

Поле «сума витрат (грн.) на придбання у власність/оренду чи на інше право користування» у позиці­ях 35 – 39 заповнюється, якщо разова витрата (вклад/внесок) по кожній із зазначених позицій у звітному році дорівнює або перевищує розмір встановленої у п. 11 Примітки до Декларації суми.

 Чи потрібно відображати в Декларації купівлю-продаж транспортного засобу за генеральним дорученням?

Нагадаємо: доручення, у якому перераховані всі можливі повноваження, називають генеральним. Однак у автомобіля, як і в будь-якого іншого технічного засобу, на який видано генеральне доручення, власник не змінюється! Якими б не були повноваження, зазначені у виданому дорученні, власником до­віреного транспортного засобу особа, якій видано генеральну довіреність, не стане. У ст. 244 Цивільно­го кодексу України прямо зазначено, що доручення – це «письмовий документ, що видається однією особою іншій, для представництва перед третіми особами». А ст. 248 ЦКУ передбачає право довірителя в будь-який момент скасувати видане доручення й передоручити транспортний засіб іншій особі.

Тож якщо декларант або член його сім’ї «придбав» за такою схемою транспортний засіб, дані про такий транспортний засіб повинні бути обліковані у відповідних позиціях Розділу IV Декларації як тран­спортні засоби, що перебувають «на іншому праві користування».

У разі якщо декларант або член його сім’ї шляхом надання генерального доручення «відчужує» транспортний засіб, то він повинен розуміти, що за ЦКУ він буде вважатися власником цього транспорт­ного засобу, поки особа, на яку видане генеральне доручення, не здійснить фактичного переоформ­лення власності на зазначений транспортний засіб. А як наслідок цієї ситуації такий транспортний за­сіб треба обліковувати у відповідних позиціях Розділу IV Декларації як засіб, що перебуває «на праві власності».

Які транспортні засоби необхідно відображати в позиціях 39 та 44 «Інші засоби» Розділу IV Де­кларації?

У цих позиціях відображаються ті транспортні засоби, які не включені до переліку транспортних за­собів, зазначених у позиціях 35, 36, 37, 38 та відповідно 40, 41, 42, 43, тобто не є автомобілем легковим, автомобілем вантажним (спеціальним), водним засобом, повітряним судном.

Так, на сьогодні немає єдиного визначення стосовно того, що вважається транспортним засобом. Згідно з Інструкцією про застосування зброї, бойової техніки, озброєння кораблів (катерів), літаків і вер­тольотів Державної прикордонної служби України, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони державного кордону та виключної (морської) економічної зони України, затвердженою на­казом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.10.2003 р. № 200, транспортний за­сіб – це пристрій, призначений для перевезення людей або вантажу, а також такий, на якому встановле­но спеціальне обладнання або механізм (усі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби).

Згідно з іншими нормативними актами до транспортних засобів віднесено транспортні засоби, що використовуються для міжнародних перевезень вантажу, багажу та пасажирів. Також транспортними засобами є будь-які засоби повітряного, водного, залізничного, автомобільного транспорту, що викорис­товуються для перевезення товарів через державний кордон України. Транспортними засобами визнані й кабіни, крісла або транспортери, механізми для прикріплення кабіни або крісла на канаті (пристрої для підвішування), тягач з причепом чи тягач з напівпричепом, напівпричеп.

Отже, якщо декларант або члени його родини володіють будь-яким транспортним засобом, про це слід зазначити у Декларації. У разі якщо засоби не підпадають під визначення, зазначені у пози­ціях 35 – 38 чи 40 – 43, такі засоби будуть обліковуватися у позиціях 39, 44 «Інші засоби» відпо­відно до того, хто ними володіє.

 ЯКІ ВІДОМОСТІ НЕОБХІДНО ЗАЗНАЧАТИ В РОЗДІЛІ V ДЕКЛАРАЦІЇ?

 У Розділі V «Відомості про вклади у банках, цінні папери та інші активи» Декларації зазначають­ся відомості про вклади в банках, цінні папери та інші активи, що перебувають у власності декларанта (членів сім’ї декларанта), та витрати декларанта на придбання таких активів (грн.) у звітному році. Відпо­відно до ч. 2 ст. 115 Цивільного кодексу України внеском до статутного капіталу учасника можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові та інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Майно, що є предметом вкладу учасника чи засновника, має відповідати певним вимогам: бути влас­ністю учасника (засновника); мати грошову оцінку; бути відчужуваним; належати до майна, яке може ви­користовуватися для формування статутного капіталу господарського товариства.

Згідно зі ст. З Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. № 3480-І\/ цінні па­пери – документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника та передба­чають виконання зобов’язань згідно з проспектом їх емісії (за емісійними цінними паперами), а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Щодо банківських вкладів. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-111 вкладом (депозитом) є кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами банків на їх іменних рахунках у банку на договір­них засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вклад­нику відповідно до законодавства України та умов договору. Закон розуміє банківський вклад як кош­ти. Згідно зі ст. З Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346- III кошти існують у готівковій (формі грошових знаків) або безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Водночас банківський вклад слід розуміти і як вид виключної банківської діяльності, адже згідно зі ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають пра­во здійснювати таку банківську операцію, як приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб.

Стаття 1058 ЦКУ зазначає, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), яка надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в по­рядку, встановлених договором.

Тож виходячи з викладеного, при заповненні цього розділу антикорупційної Декларації для уникнен­ня в майбутньому непорозумінь не зайвим буде отримати в установах, що володіють такою інформацією, довідки із зазначенням усіх потрібних вартісних показників для правильного їх відображення.

Увага!У зв’язку із змінами до Закону з 9 червня 2013 року у полях «усього» та «у тому числі за кор­доном» у позиціях 45 – 53 зазначається повне найменування банків, інших фінансових установ, то­вариств, підприємств, організацій тощо, з якими у суб’єкта декларування чи членів його сім’ї  наявні відповідні відносини.

Зокрема:

- у позиції 45 – зазначається загальна сума грошових коштів на рахунках декларанта (ощадних, де­позитних, поточних, анонімних) у банках та інших фінансових установах;

- у позиції 46 – зазначається загальна сума грошових коштів, вкладених до банків та інших фінансо­вих установ у звітному році.

Поле «усього» у позиції 46 (вкладених у звітному році) заповнюється, якщо разова витрата (вклад або внесок), здійснена декларантом на рахунок фінансової установи (банку) у звітному році, дорівнює або перевищує суму, зазначену у п. 11 Примітки до Декларації.

Відповідно до вимог ч. З ст. 12 Закону у разі відкриття  особою,  зазначеною в  п. 1 та п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 4 цього Закону, або членом її сім’ї валютного рахунка в установі банку-нерезидента вона зобов’язана в десятиденний строк письмово повідомити про це орган доходів і зборів за місцем прожи­вання із зазначенням номера рахунка і місцезнаходження банку-нерезидента;

- у позиції 47 – зазначається загальний розмір (сума) номінальної вартості усіх видів цінних паперів, якими володіє декларант.

Номінальна вартість цінних паперів (вартість, зафіксована на бланку цінного папера) зазначається з урахуванням здійсненої індексації, про що повідомляє емітент цінного папера;

- у позиції 48 – зазначається загальний розмір (сума) номінальної вартості усіх видів цінних паперів, придбаних у звітному році.

Поле «усього» у позиції 48 (вкладених у звітному році) заповнюється, якщо разова витрата (вклад або внесок), здійснена декларантом на рахунок фінансової установи (банку) у звітному році, дорівнює або перевищує суму, зазначену у п. 11 Примітки до Декларації;

- у позиції 49 – зазначається загальний розмір внесків (паїв), здійснених декларантом станом на день заповнення Декларації, до статутного (складеного) капіталу товариства, підприємства, організації;

- у позиції 50 – зазначається розмір внесків (паїв), здійснених декларантом до статутного (складено­го) капіталу товариства, підприємства, організації у звітному році.

Поле «усього» у позиції 50 (вкладених у звітному році) заповнюється, якщо разова витрата (вклад або внесок), здійснена декларантом на рахунок фінансової установи (банку) у звітному році, дорівнює або перевищує суму, зазначену у п. 11 Примітки до Декларації;

- у позиції 51 – зазначається загальна сума грошових коштів на рахунках членів сім’ї декларанта (ощадних, депозитних, поточних, анонімних) у банках та інших фінансових установах. Ці відомості зазна­чаються станом на 31 грудня звітного року;

- у позиції 52 – зазначається загальний розмір (сума) номінальної вартості усіх видів цінних паперів, якими володіють члени сім’ї декларанта;

- у позиції 53 – зазначається розмір внесків до статутних (складених) капіталів товариств, підпри­ємства, організацій, тобто розмір корпоративних прав членів сім’ї декларанта, включаючи дохід від від­чуження (продажу) членами сім’ї декларанта корпоративних прав у звітному періоді.

У полі «у тому числі за кордоном» у позиціях 45 – 53 Розділу V Декларації зазначаються відомості за офіційним курсом гривні до відповідної іноземної валюти, установленим Національним банком України на день проведення фінансової операції (п. 10 Примітки до Декларації).

За п. 11 Примітки до Декларації поле «усього» у позиціях 46, 48, 50 заповнюється, якщо разова витра­та (вклад/внесок) щодо кожної із зазначених позицій у звітному році дорівнює або перевищує граничну суму.

При цьому зверніть увагу, що у позиціях 45, 47, 49 Декларації за наявності таких показників ви­трата обліковується обов’язково, незважаючи на те, що вона може бути меншою за встановлену у п. 11 Примітки суму.

З точки зору логічного контролю в обов’язковому порядку повинна бути заповнена позиція 9 (диві­денди, проценти) Розділу II Декларації щодо декларанта та членів його сім’ї.

У разі наявності даних у позиціях 47, 49, 52, 53 визначте, чи були отримані доходи від них протя­гом звітного періоду, та пам’ятайте, що такі доходи слід буде відображати у позиції 20 (інші види доходів (не зазначені у позиціях 6 — 19)) Розділу II Декларації щодо декларанта та членів його сім’ї.

Чи потрібно зазначати у Декларації і в якій позиції відомості про суми коштів, які зберігаються у декларанта або членів його сім’ї на рахунках в Ощадбанку України за ощадними книжками СРСР?

Так. Такі відомості декларант зазначає у позиції 45, а щодо членів своєї сім’ї – у позиції 51 Розді­лу V Декларації.

 Чи потрібно декларувати залишок на зарплатній картці декларанта, що був на ній станом на 31 грудня звітного року, у позиції 45 «Сума коштів на рахунках у банках та інших фінансових установах» Розділу V Декларації?

Кошти, що перераховані роботодавцем на зарплатну картку, є тим доходом, що обліковується у пози­ції б «заробітна плата, інші виплати та винагороди, зараховані (виплачені) декларанту відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору (крім виплат, зазначених у позиціях 7, 8)» Розділу II, а тому немає потреби їх ще раз обліковувати у позиції 45 Розділу V Декларації як суму коштів, що перебуває на рахунках у банках та інших фінансових установах.

 Особа, що є декларантом, відкрила накопичувальний рахунок на користь своєї дитини. Чи по­трібно суму такого вкладу вказувати у Декларації? Якщо потрібно, то кому – декларанту чи члену його сім’ї?

Так, звісно, такі показники потрібно вносити до Декларації. Щодо того, кому їх зазначати, слід пам’ятати, що рахунок на ім’я неповнолітньої особи може відкрити будь-хто, оформивши це як договір на користь третьої особи згідно зі ст. 1063 ЦКУ, Тому зазначати кошти, що перебувають на такому рахунку, потрібно у позиції 51 Розділу V Декларації, адже це кошти, які знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах члена сім’ї декларанта (його дитини).

 ЯКІ ВІДОМОСТІ НЕОБХІДНО ЗАЗНАЧАТИ В РОЗДІЛІ VI ДЕКЛАРАЦІЇ?

 У Розділі VI «Відомості про фінансові зобов’язання» зазначаються відомості про фінансові зобов’язання декларанта (членів сім’ї декларанта) на користь інших юридичних і фізичних осіб внаслі­док укладання договорів (прийняття і виконання зобов’язань) та інші витрати декларанта у звітному році.

Нагадаємо!У зв’язку із змінами до Закону з 9 червня 2013 року у полях «усього» та «у тому числі за кордоном» у позиціях 54 – 64 зазначається повне найменування банків, інших фінансових установ, товариств, підприємств, організацій тощо, з якими у суб’єкта декларування чи членів його сім’ї наявні відповідні відносини.

Зокрема:

- у позиції 54 – сума коштів, витрачених у звітному році на добровільне страхування.

 Чи потрібно вказувати суму зі страхування житлового приміщення та життя декларанта? Якщо так, то в якій позиції?

Так, потрібно. Витрати на такі види страхування зазначаються у позиціях 54 або 60 «Добровільне страхування» Розділу VI Декларації декларанта чи членів його родини (відповідно до того, з ким укладено договір про таке). Відповідно до Закону України «Про страхування» від 07.03.96 р. № 85/96-ВР видами добровільного страхування можуть бути:

- страхування життя;

- страхування від нещасних випадків;

- медичне страхування (безперервне страхування здоров’я);

- страхування здоров’я на випадок хвороби;

- страхування наземного транспорту (крім залізничного);

- страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);

- страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

- страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

- страхування майна (іншого, ніж передбачено пп. 5 – 9 цієї статті);

- страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відпові­дальність перевізника);

- страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність пере­візника);

- страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачено пп. 12 – 14);

- страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);

- страхування інвестицій;

- страхування фінансових ризиків;

- страхування судових витрат;

- страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій,

- страхування медичних витрат;

- страхування сільськогосподарської продукції тощо.

Зверніть увагу! Страховий внесок за договорами обов’язкового страхування цивільно-право­вої відповідальності власників наземних транспортних засобів є витратами у розумінні позиції 56 Розділу VI (а не позиції 54 «Добровільне страхування» Розділу VI Декларації).

Зазначене ґрунтується на тому, що згідно із Законом України «Про обов’язкове страхування ци­вільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. № 1961-IV, який регулює відносини у сфері обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, за­подіяної життю, здоров’ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на те­риторії України, такий вид страхування є обов’язковим для власників (розпорядників) наземного тран­спортного засобу. А тому витрати на такий вид страхування належать до витрат на утримання майна.

Ще раз звернемо увагу, що витрати у позиції 56 «Утримання зазначеного у розділах III – V майна» Розділу VI Декларації зазначаються декларантом у Декларації за 2015 рік лише у тому разі, коли переви­щують 80000 грн.

Що стосується таких витрат членами родини декларанта, то такі дані, за їх наявності, тепер теж відображаються залежно від їх сум у позиції 62 «Утримання зазначеного у розділах III – V майна» Роз­ділу VI Декларації, тобто лише у тому разі, коли дорівнюють або перевищують вартість у сумі, вказаній у п. 11 Примітки до Декларації;

- у позиції 55 – сума коштів, витрачених у звітному періоді на внески, пов’язані з недержавним пен­сійним забезпеченням;

- у позиції 56 – сума коштів, витрачених у звітному періоді на утримання нерухомого майна, зазна­ченого у Розділі III Декларації, на утримання транспортних засобів, наведених у Розділі VI Декларації, та ін­шого майна, зазначеного у Розділі V. Поле «усього» у позиції 56 заповнюється, якщо разова витрата (вклад або внесок), здійснена декларантом у звітному році, дорівнює або перевищує визначену у п. 11 Примітки до Декларації суму;

- у позиції 57 – зазначаються сплачені декларантом протягом звітного періоду суми платежів за до­говорами позики або кредиту для погашення основної суми позики чи кредиту.

Позика – грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або не­резидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов’язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики (ст. 14 Податково­го кодексу України).

Договір позики може бути безпроцентним або під певні проценти, що регламентується Цивільним кодексом України.

Кредит – кошти, що надаються банківською установою особі на визначений строк для цільового використання та під процент;

у позиції 58 – зазначаються сплачені декларантом у звітному періоді суми платежів для погашення процентів за позикою чи кредитом;

у позиції 59 – зазначається сума витрат за іншими призначеннями, не зазначеними у розді­лах III – V. Поле «усього» у позиції 59 заповнюється, якщо разова витрата (вклад або внесок), здійснена декларантом у звітному році, дорівнює або перевищує визначену у п. 11 Примітки до Декларації суму;

у позиції 60 – сума коштів, витрачених членами сім’ї декларанта у звітному році на добровільне страхування;

у позиції 61 – сума коштів, витрачених членами сім’ї декларанта у звітному періоді на внески, пов’язані з недержавним пенсійним забезпеченням;

у позиції 62 – сума коштів, витрачених членами сім’ї декларанта у звітному періоді на утримання майна, зазначеного у розділах III – V Декларації.

Звертаємо увагу, що у зв’язку із змінами до Закону поле «усього» у позиції 62 з 1 січня 2014 року за­повнюватиметься, якщо разова витрата витрачених коштів на утримання майна, здійснена декларантом у звітному році, дорівнює або перевищує суму, зазначену у п. 11 Примітки до Декларації;

у позиції 63 – зазначаються сплачені членами сім’ї декларанта протягом звітного періоду суми пла­тежів за договорами позики або кредиту для погашення основної суми позики чи кредиту;

у позиції 64 – зазначаються сплачені членами сім’ї декларанта у звітному періоді суми платежів для погашення процентів за позикою чи кредитом.

У полі «у тому числі за кордоном» у позиціях 54 – 64 зазначаються відомості за офіційним курсом гривні до відповідної іноземної валюти, установленим Національним банком України на день проведення фінансової операції (п. 10 Примітки до Декларації”).

При декларуванні фінансових зобов’язань слід обліковувати всі нараховані у звітному періоді зобов’язання, а не тільки фактично сплачені декларантом та членами його сім’ї’.

 ВІДПОВІДІ НА ДЕЯКІ ЗАПИТАННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ПРИ ЗАПОВНЕННІ ДЕКЛАРАЦІЇ

 Що робити державному службовцю, якщо члени його сім’ї відмовляються подавати інформа­цію про свої доходи?

Згідно із Законом державні службовці зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) повні й правдиві відомості про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за звітний рік за встановленою формою щодо себе та членів своєї сім’ї’.

Якщо один із членів сім’ї державного службовця відмовляється подавати відомості про свої дохо­ди у звітному році (наприклад, один із подружжя після розлучення), державний службовець повинен письмово звернутися до свого керівника та пояснити ситуацію.

Якщо наявна інформація про місце роботи того, хто відмовляється добровільно подавати свої відо­мості, установа, в якій працює державний службовець, може направити за місцем роботи такого члена сім’ї офіційний запит на отримання даних про доходи. Також запит про отримані членом родини доходи можна направити до відповідного органу Міністерства доходів і зборів України.

У разі ненадання декларанту членами сім’ї відомостей, передбачених Декларацією, декларант у від­повідному полі може поставити прокреслення або, зокрема, зазначити «відомості не надано».

 Як визначити доходи членів сім’ї державного службовця у випадку, якщо вони у звітному пе­ріоді були безробітними?

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на ви­падок безробіття» застраховані особи мають право на такі види забезпечення, як допомога по безробіт­тю (у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності), допо­мога по частковому безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, тощо. (Більш детально див. роз’яснення до заповнення позиції 12 Розділу II «Відомості про доходи».)

У разі неотримання членами сім’ї декларанта у звітному періоді вищезазначених видів забезпечення у відповідній позиції Декларації ставиться прокреслення.

Яка відповідальність передбачена за порушення державним службовцем вимог фінансового контролю, а саме за неподання, несвоєчасне подання Декларації або подання недостовірних відо­мостей у Декларації?

Перелік корупційних правопорушень, які тягнуть за собою адміністративну відповідальність, визна­чено у Главі 13-А Кодексу України про адміністративні правопорушення [3].

За порушення державним службовцем вимог фінансового контролю передбачена адміністра­тивна відповідальність. Зокрема, ст. 1726 КУпАП передбачає, що неподання або несвоєчасне подання Декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру згідно із Законом тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 2 зазначеної статті передбачена відповідальність за неповідомлення або несвоєчасне пові­домлення про відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента у вигляді накладення штрафу від десяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, неподання, несвоєчасне подання Декларації або подання недостовірних відомостей у Де­кларації може розглядатися як порушення Присяги державного службовця (ст. 17 Закону України «Про державну службу»), у якій, зокрема, зазначено: «…присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України…», що може бути підставою для припинення державної служби відповідно до п. б ст. ЗО Закону України «Про державну службу» (для посадових осіб місцевого самоврядування — ст. 11 та абз. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» відповідно).

 Який строк і порядок оприлюднення відомостей, наведених у Декларації, та які з них підляга­ють оприлюдненню?

Частиною 2 ст. 12 антикорупційного Закону встановлено, що відомості, зазначені у Декларації за ми­нулий рік Президента України, Голови Верховної Ради України, народних депутатів України, Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, Голови та суддів Конституційного Суду України, Голо­ви та суддів Верховного Суду України, голів та суддів вищих спеціалізованих судів України, Генерального прокурора України та його заступників, Голови Національного банку України, Голови Рахункової палати, Голови та членів Вищої ради юстиції, членів Центральної виборчої комісії, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови та членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, перших за­ступників та заступників міністрів, заступників міністрів — керівників апаратів, керівників інших держав­них органів, органів влади Автономної Республіки Крим та їх заступників, членів колегіальних державних органів (комісій, рад), сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті (у разі її утворення), районної, обласної ради та їх заступників, керівників виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад та їх заступників, секретаря сільської, селищної, міської ради підлягають оприлюдненню протягом 30 днів з дня їх подання шляхом розміщення на офіційних веб-сайтах або опублікування в офіційних друкованих виданнях відповідних державних органів та органів місцевого самоврядування. Відповідні відомості, розміщені на офіційних веб-сайтах державних органів та органів місцевого самоврядування, оприлюднюються на термін не менше одного року.

Зверніть увагу, що у 2014 році вперше законодавець дозволив розміщувати відомості з декларацій на офіційних сайтах юридичних осіб, у яких працюють суб’єкти декларування, не дублюючи при цьому інформацію у друкованих ЗМІ. Однак при цьому інформація з декларацій має знаходитись на сайті про­тягом року з моменту розміщення. Розміщення на неофіційному сайті, на сторінці у соціальній мережі оприлюдненням не вважається.

Відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера пас­порта громадянина України, а також реєстрації місця проживання, дати народження декларанта, місце­знаходження об’єктів, які наводяться в Декларації, є інформацією з обмеженим доступом та оприлюднен­ню не підлягають.

Статтею 1 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування України засобами масової інформації» [16] визначено, що офіційні друковані видання органів державної влади та органів місцевого самоврядування – це видання, які видаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

 

Де зберігаються Декларації і як можуть використовуватися зазначені у Декларації відомості?

Декларації зберігаються у кадрових підрозділах відповідних органів державної влади або ор­ганів місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права в особових справах осіб-декларантів. Декларацію приєднують до матеріалів особової справи, нумерують та вносять до переліку документів, що зберігаються в особовій справі.

Згідно з абз. 2 ч. З ст. 8 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутати місцевих рад подають декларації за місцем роботи (служби), крім самозайнятих осіб, безробітних або пенсіонерів, які подають зазначені декларації до апаратів відповідних місцевих рад або їх виконавчих комітетів.

Як зазначалося вище, наведені у Декларації відомості відповідно до ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не належать до інформації з обмеженим доступом, крім інформації, яка не під­лягає оприлюдненню відповідно до ст. 12 антикорупційного Закону.

Згідно з ч. 4 ст. 12 антикорупційного Закону порядок зберігання документів і використання відомостей, зазначених у деклараціях, затверджується Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог, установлених законом. Такий порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 р. № 16 [20].

Відповідно до зазначеного Порядку відомості, наведені в Декларації, оформленій за формою і в по­рядку, що встановлені Законом, не належать до інформації з обмеженим доступом, крім відомостей щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, а також реєстрації місця проживання, дати народження декларанта, місцезнаходження об’єктів, що наводяться в Декларації (це є інформацією з обмеженим доступом). Отже, у разі витребування відо­мостей із Декларації уся інформація з обмеженим доступом не підлягає розголошенню (тобто не вказу­ється у переліку поданих на запит третьої особи відомостей) або повинна бути заретушована (якщо по­дається копія Декларації). Винятками з цього правила можуть бути випадки, чітко передбачені законом. Наприклад, здійснення оперативно-розшукових заходів, процесуальних чи слідчих дій у ході криміналь­ного провадження. Однак у такому випадку право запитувача на одержання інформації повинно бути підтверджене документально. Копія документа, який би підтвердив право третьої особи на одержання персональних даних декларанта, має зберігатися у справі, про надання такої інформації робиться запис у відповідному журналі (реєстрі).

Чому потрібні такі «перестороги»? Тому, що за незаконне поширення конфіденційної інформації про фізичну особу (її персональних даних) серед іншого передбачена адміністративна відповідальність (ч. 4 ст. 18839 КУпАП, штраф для посадовців у сумі від 5100 до 17000 грн.) і кримінальна відповідальність (ст. 182 КК, залежно від обсягів заподіяної шкоди карається як таким самим штрафом, так і позбавленням волі на строк від 3 до 5 років).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, відповідні юридичні особи публічного права ведуть облік запитів щодо надання відомостей, зазначених у деклараціях, із зазначенням одержува­ча відомостей, реквізитів та змісту запиту, структурного підрозділу, що відповідає за надання відомостей, та відмітки про їх надання.

 Чи потрібно вказувати в Декларації відомості стосовно осіб, які не перебувають у шлюбі з де­кларантом, але проживають разом із ним?

Відповідно до ст. 1 Закону членами сім’ї є особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, в тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно про­живають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. Крім осіб, які перебувають у шлюбі, до членів сім’ї для цілей заповнення Декларації особа може бути віднесена за наявності сукупності таких ознак: 1) спільне про­живання; 2) пов’язаність спільним побутом; 3) наявність взаємних прав та обов’язків із декларантом.

Враховуючи вищенаведене, особа, яка лише разом проживає з декларантом, і при цьому не викону­ються інші дві умови (пов’язаність спільним побутом та наявність взаємних прав і обов’язків з декларан­том), за формальною ознакою не може бути віднесена до членів сім’ї.

 Чи потрібно вказувати в Декларації відомості стосовно батьків державного службовця, які проживають разом з ним, та дорослих дітей, які проживають окремо?

У Декларації зазначаються відомості тільки щодо членів сім’ї декларанта.

Відповідно до ст. 1 антикорупційного Закону членами сім’ї є особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, в тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли не проживає спільно з ними, але відповідно до ч. 1 ст. 6 Сі­мейного кодексу України особа наділена правовим статусом «дитина» до досягнення нею повноліття.

Тому при заповненні Декларації відомості про майно дорослих (повнолітніх) дітей (батьків) декла­ранта зазначаються, коли дорослі діти (батьки):

- спільно проживають;

- пов’язані спільним побутом;

- мають взаємні права та обов’язки з декларантом (тобто наявність у них спільних з декларантом витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у ви­тратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових до­мовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реаль­ність сімейних відносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у від­повідному населеному пункті, де фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відпо­відної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна (ст. 29 Цивільного кодексу України).

Загальні відомості про цих осіб (ступінь родинного зв’язку, прізвище, ініціали, реєстраційний номер облікової картки платника податків/серія та номер паспорта громадянина України) необхідно зазначити у позиції 4 Декларації.

Чи є сума позики (кредиту), отриманого декларантом у фінансовій установі у звітному періоді, доходом та в яких пунктах і розділах Декларації потрібно відображати цю суму та ту, що сплачу­ється банку за кредитним договором у звітному періоді?

Нагадаємо, що однозначної думки відповідних фахівців із цього приводу не існує! Але оскільки у Розділі VI декларантом зазначаються відомості про сплачені протягом звітного періоду платежі за до­говорами позики (кредиту), то відомості про суму отриманої у звітному періоді позики (кредиту) доцільно було б зазначити у Розділі II Декларації у позиції 20 «інші види доходів» або, наприклад, наприкінці Роз­ділу II.

Пам’ятайте, що у позиціях 57 та 58 Розділу VI «Відомості про фінансові зобов’язання» зазначається загальна сума сплачених декларантом протягом звітного року платежів за договорами позики (кредиту) у рахунок погашення основної суми позики (кредиту) та суми процентів за позикою (кредитом), а у по­зиціях 63 та 64- розмір таких платежів, здійснених членами сім’ї декларанта.

У полі «у тому числі за кордоном» у позиціях 57, 58, 63 та 64 зазначаються відомості за офіційним курсом гривні до відповідної іноземної валюти, установленим Національним банком України на день про­ведення фінансової операції (п. 10 Примітки до Декларації).

У полях «Усього» та «у тому числі за кордоном» у позиціях 45 – 53 зазначається повне найменування банків, інших фінансових установ, товариств, підприємств, організацій тощо, з якими у декларанта чи чле­нів його сім’ї наявні відповідні відносини (п. 11[1]Примітки до Декларації).

Відомості щодо фінансових сум округлюються до гривні.

 Чи вважається доходом відшкодування, яке отримав державний службовець відповідно за рі­шенням суду за майнову або моральну шкоду?

Статтями 22, 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, у тому числі на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Майнова або моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спо­сіб за рішенням суду одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто зазначене відшкодування (компенсація) є додатковим видом доходу фізичної чи юридичної особи, яка зазнала відповідних збитків.

Отже, суми відшкодувань за майнову або моральну шкоду, отримані декларантом або членами сім’ї декларанта, необхідно зазначати у позиції 20 Розділу II Декларації.

В яких пунктах Декларації державний службовець має відображати плату за навчання своїх дітей у навчальних закладах?

Сума коштів, сплачених декларантом на користь закладів освіти для компенсації вартості навчання його або члена сім’ї, по суті, відноситься до фінансових зобов’язань декларанта.

Розмір суми, сплаченої декларантом за навчання його або членів сім’ї в навчальних закладах, крім на­вчання за рахунок бюджетного фінансування, зазначається у позиції 59 Розділу VI Декларації. До цієї по­зиції відноситься сума, сплачена декларантом на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості навчання, підготовки чи перепідготовки декларанта або членів його сім’ї.

Слід зауважити, що у цьому випадку поле «усього» у позиції 59 заповнюється, якщо разова витрата (вклад/внесок) на вказані цілі у звітному періоді дорівнює або перевищує граничну суму, що визначена у п. 11 Примітки до Декларації. Тобто обов’язковою умовою декларування таких видатків у цьому ви­падку буде те, що зазначену оплату дійсно здійснював декларант (про що свідчить договір про навчання, де декларант є гарантом такої оплати; у квитанції про оплату зазначено, що платником є декларант, тощо).

У випадку коли ці обов’язки покладено на членів родини декларанта, такі витрати взагалі не декла­руються.

 ЩОДО ПЕРЕВІРКИ ВІДОМОСТЕЙ, ЗАЗНАЧЕНИХ У ДЕКЛАРАЦІЇ

 З метою забезпечення відкритості та прозорості діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до ч. 6 ст. 12 антикорупційного Закону 01.01.2014 р. уповноваженими підрозділами, створеними на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового положення про уповноважений підрозділ (особу) з питань запобігання та виявлення корупції» від 04.09.3013 р. № 706, проводяться:

1) перевірка фактів своєчасності подання декларацій;

2) перевірка декларацій на наявність конфлікту інтересів;

3) логічний та арифметичний контроль декларацій.

Відповідно до ч. 7 ст. 12 антикорупційного Закону перевірка факту своєчасності подання Декларації здійснюється протягом п’ятнадцяти робочих днів з дня, в який така Декларація повинна бути подана.

Відповідно до ч. 8 ст. 12 цього Закону перевірка Декларації на наявність конфлікту інтересів суб’єкта декларування здійснюється протягом тридцяти днів з дня подання Декларації і полягає у порівнянні службових обов’язків суб’єкта декларування з його та членів його сім’ї фінансовими інтересами.

Відповідно до абз. 1 ч. 9 ст. 12 цього Закону логічний та арифметичний контроль Декларації здійснюється протягом тридцяти днів з дня подання Декларації у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, відповідальним за формування державної податкової політики, та Міністерством юстиції України.

Увага! Відповідно до абз. 2 ч. 9 ст. 123 антикорупційного Закону у разі виявлення під час перевірки Декларації арифметичних або логічних помилок уповноважений підрозділ невідкладно письмово повідомляє про це відповідного суб’єкта декларування, який має право протягом п’яти днів з дня отримання такого повідомлення подати уповноваженому підрозділу письмове пояснення та/або виправлену Декларацію.

Довідково. Стосовно здійснення логічного та арифметичного контролю за деклараціями на сьогодні Міністерством фінансів України спільно з Міністерством юстиції України завершується розробка проекту Порядку здійснення такого контрою. З огляду на те, що положення базового Закону стосовно згаданого виду контролю за деклараціями набрали чинності з 1 січня цього року, передбачається, що його проведення стосуватиметься декларацій, поданих після 2014 року.

Відповідно до абз. З ст. 12 антикорупційного Закону у зв’язку з проведенням логічного та арифме­тичного контролю Декларації уповноважений підрозділ має право робити запити до державних органів, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності щодо зазначених відомостей. А тому у випадку коли суб’єкт декларування має певні сумніви щодо деяких показників, можна зазначити про це, і уповноважений орган зробить запит, який допоможе з’ясувати деякі показники. І у разі помилки її можна буде виправити у встановлений Законом термін.

Нагадаємо: відповідно до абз. 4 ст. 12 антикорупційного Закону усі державні органи, органи влади АР Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, яким надіслано запит уповноваженого підрозділу, зобов’язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту подати копії необхідних документів або відповідну інформацію.

Згідно з ч. 10 ст. 12 антикорупційного Закону у разі встановлення за результатами передбачених цією статтею перевірок ознак правопорушення уповноважений підрозділ письмово повідомляє керівника від­повідного державного органу, органу влади АР Крим, його апарату, органу місцевого самоврядування, юридичної особи публічного права та правоохоронні органи для відповідного реагування, яким може стати і настання відповідальності за порушення фінансового контролю.

Слід зазначити, що серед основних завдань уповноваженого підрозділу, окрім проведення перевірки фактів своєчасності подання декларацій, їх перевірки на наявність конфлікту інтересів, а також здійснення їх логічного та арифметичного контролю та здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів, є і надання методичної та консультаційної допомоги з питань до­тримання вимог антикорупційного законодавства і проведення організаційної та роз’яснювальної роботи із запобігання, виявлення і протидії корупції.

А тому уповноважений підрозділ відповідно до покладених на нього завдань у тому числі надає ін­шим структурним підрозділам органу виконавчої влади, підприємства, установи, організації та їх окре­мим працівникам роз’яснення щодо застосування антикорупційного законодавства та надає допомогу в заповненні декларацій.

Отже, при виникненні будь-яких питань стосовно фінансового контролю не зволікайте з їх вирішен­ням, а звертайтеся за роз’ясненнями.

Додаток

   до Закону України ”Про засади запобігання

і протидії корупції”     від 7 квітня 2011 року
№ 3206-VІ                                                        

ДЕКЛАРАЦІЯ

                                                                                                            про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру

за 20 ……… рік

Розділ І. Загальні відомості

1.

(прізвище, ім’я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків/серія та номер паспорта громадянина України - декларанта)

2.

Місце проживання:

 

 

 

(поштовий індекс, область, район, населений пункт, вулиця, номер: будинку, корпусу, квартири декларанта)

3.

Посада:

 

 

 

4.

Члени сім’ї декларанта:

Ступінь зв’язку

Прізвище, ініціали, дата народження

Реєстраційний номер облікової картки платника податків/ серія                                                та номер паспорта громадянина України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ. Відомості про доходи

А. Одержані (нараховані) з усіх джерел в Україні

 

Перелік доходів

Сума одержаного (нарахованого) доходу

 

декларанта

членів сім’ї

5.

Загальна сума сукупного доходу, гривні, у т. ч.:

6.

заробітна плата, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) декларанту відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору (крім виплат, зазначених у позиціях 7, 8)

7.

дохід від викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту

 

 

 

 

 

(назва закладу, установи тощо, в яких одержано (нараховано) зазначені у цій позиції доходи)

8.

авторська винагорода, інші доходи від реалізації майнових прав інтелектуальної власності

9.

дивіденди, проценти

10.

матеріальна допомога

11.

дарунки, призи, виграші

12.

допомога по безробіттю

13.

аліменти

14.

спадщина

15.

страхові виплати, страхові відшкодування, викупні суми та пенсійні виплати, що сплачені декларанту за договором страхування, недержавного пенсійного забезпечення та пенсійного вкладу

16.

дохід від відчуження рухомого та нерухомого майна

17.

дохід від провадження підприємницької та незалежної професійної діяльності

18.

дохід від відчуження цінних паперів та корпоративних прав

19.

дохід від передачі в оренду (строкове володіння та/або користування) майна

20.

інші види доходів (не зазначені у позиціях 6–19)

Б. Одержані (нараховані) з джерел за межами України декларантом

Назва країни

Розмір доходу

в іноземній валюті

перерахованого у гривні

21.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В. Одержані (нараховані) з джерел за межами України членами сім’ї декларанта

Назва країни

Розмір доходу

в іноземній валюті

перерахованого у гривні

22.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІІ. Відомості про нерухоме майно

А. Майно, що перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування декларанта,                  та витрати декларанта на придбання такого майна або на користування ним

Перелік об’єктів

Місцезнаходження об’єкта (країна, адреса)

Загальна площа                     (кв. м)

Сума витрат (грн) на

придбання                у власність

оренду чи               на інше право користування

23.

Земельні ділянки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

24.

Житлові будинки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

25.

Квартири

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

26.

Садовий (дачний) будинок

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

27.

Гаражі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

28.

Інше нерухоме майно

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Б. Майно, що перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування                            членів сім’ї декларанта

Перелік об’єктів

Місцезнаходження об’єкта (країна, адреса)

Загальна площа (кв. м)

29.

Земельні ділянки

 

 

 

 

 

 

30.

Житлові будинки

 

 

 

 

 

 

31.

Квартири

 

 

 

 

 

 

32.

Садовий (дачний) будинок

 

 

 

 

 

 

33.

Гаражі

 

 

 

 

 

 

34.

Інше нерухоме майно

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІV. Відомості про транспортні засоби

А. Транспортні засоби, що перебувають у власності, в оренді чи на іншому праві користування декларанта, та витрати декларанта на їх придбання (користування)

Перелік                    транспортних засобів

Марка/модель                                                 (об’єм циліндрів двигуна, куб. см, потужність двигуна, кВт, довжина, см)

Рік випуску

Сума витрат (грн) на

придбання                у власність

оренду чи               на інше право користування

35.

Автомобілі легкові

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

36.

Автомобілі вантажні (спеціальні)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

37.

Водні засоби

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

38.

Повітряні судна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

39.

Інші засоби

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Б. Транспортні засоби, що перебувають у власності, в оренді чи на іншому праві користування членів сім’ї декларанта

Перелік транспортних засобів

Марка/модель                                                                                          (об’єм циліндрів двигуна, куб. см,                                                  потужність двигуна, кВт, довжина, см)

Рік випуску

40.

Автомобілі легкові

 

 

 

 

 

 

 

 

41.

Автомобілі вантажні (спеціальні)

 

 

 

 

 

 

 

 

42.

Водні засоби

 

 

 

 

 

 

 

 

43.

Повітряні судна

 

 

 

 

 

 

44.

Інші засоби

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ V. Відомості про вклади у банках, цінні папери та інші активи

А. Вклади у банках, цінні папери та інші активи, що перебувають у власності                           декларанта, та витрати декларанта на придбання таких активів (грн)

Перелік

Усього

у тому числі за кордоном

45.

Сума коштів на рахунках у банках та інших фінансових установах, у т. ч.:

 

 

46.

вкладених у звітному році

 

 

47.

Номінальна вартість цінних паперів, у т. ч.:

 

 

48.

придбаних у звітному році

 

 

49.

Розмір внесків до статутного (складеного) капіталу товариства, підприємства, організації, у т. ч.:

 

 

50.

внесених у звітному році

 

 

 

 

Б. Вклади у банках, цінні папери та інші активи, що перебувають у власності                                     членів сім’ї декларанта (грн)

Перелік

Усього

у тому числі за кордоном

51.

Сума коштів на рахунках у банках та інших фінансових установах

 

 

52.

Номінальна вартість цінних паперів

 

 

53.

Розмір внесків до статутного (складеного) капіталу товариства, підприємства, організації

 

 

 

 

 

Розділ VІ. Відомості про фінансові зобов’язання

А. Фінансові зобов’язання декларанта та інші його витрати (грн)

Перелік фінансових зобов’язань

Усього

у тому числі за кордоном

54.

Добровільне страхування

 

 

55.

Недержавне пенсійне забезпечення

 

 

56.

Утримання зазначеного у розділах ІІІ–V майна

 

 

57.

Погашення основної суми позики (кредиту)

 

 

58.

Погашення суми процентів за позикою (кредитом)

 

 

59.

Інші не зазначені у розділах ІІІ–V витрати

 

 

 

 

Б. Фінансові зобов’язання членів сім’ї декларанта (грн)

Перелік фінансових зобов’язань

Усього

у тому числі за кордоном

60.

Добровільне страхування

 

 

61.

Недержавне пенсійне забезпечення

 

 

62.

Утримання зазначеного у розділах ІІІ–V майна

 

 

63.

Погашення основної суми позики (кредиту)

 

 

64.

Погашення суми процентів за позикою (кредитом)

 

 

 

 

Засвідчую правильність зазначених у цій Декларації відомостей

20

р.

(підпис)

 

 

Примітка. 1. Декларація заповнюється і подається особами, зазначеними  у пункті 1 і підпункті “а” пункту 2 частини першої статті 4, та особами, зазначеними в абзаці першому частини першої статті 11 Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції”. При цьому особами, зазначеними в абзаці першому частини першої статті 11 цього Закону, відомості щодо витрат (вкладів/внесків) у декларації не зазначаються.

2. Декларант заповнює декларацію власноручно чорнильною або кульковою ручкою синього або чорного кольору таким чином, що забезпечує вільне читання внесених відомостей.

3. У позиції 1 у разі, якщо декларантом у звітному році змінено прізвище, ім’я, по батькові, спочатку зазначається нове прізвище, ім’я, по батькові, а у дужках – попереднє прізвище, ім’я, по батькові.

Якщо декларант через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган доходів і зборів і має про це відмітку у паспорті громадянина України, – у декларації зазначаються серія та номер паспорта громадянина України.

4. У позиції 2 зазначаються відомості щодо місця проживання із зазначенням адреси житла на кінець звітного року.

У разі якщо назва адміністративно-територіальної одиниці (адреса житла) зазнала у звітному році зміни, що не відображено у паспорті громадянина України – декларанта, – зазначається також назва станом на дату заповнення декларації.

5. У позиції 3 зазначається займана декларантом посада або посада, на яку претендує декларант.

6. У позиції 4 зазначаються відомості відповідно до абзацу десятого частини першої статті 1 Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції”.

7. Відомості про довжину транспортного засобу зазначаються лише у позиціях 37, 38, 42 і 43.

8. У разі відсутності окремих відомостей у відповідному полі ставиться прочерк.

9. Відомості щодо фінансових сум заокруглюються до гривні.

10. У полі “перерахованого у гривні” у позиціях 21–22 і полі “у тому числі за кордоном” у позиціях 45–64 зазначаються відомості за офіційним курсом гривні до відповідної іноземної валюти, установленим Національним банком України на день проведення фінансової операції.

11. Поле “сума витрат (грн) на придбання у власність/оренду чи на інше право користування” у позиціях 23–28, 35–39 і поле “усього” у позиціях 46, 48, 50, 56, 59 і 62 заповнюється, якщо разова витрата (вклад/внесок) по кожній із зазначених позицій у звітному році дорівнює або перевищує 80 тис. гривень.

111. У полях “Усього” та “у тому числі за кордоном” у позиціях 45-64 зазначається повне найменування банків, інших фінансових установ, товариств, підприємств, організацій тощо, з якими у декларанта чи членів його сім’ї наявні відповідні відносини.

12. Достовірність внесених до декларації відомостей засвідчується підписом декларанта та зазначенням дати її заповнення.

13. Бланки декларації виготовляються у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку.

14. У разі якщо суб’єкт декларування не може одержати інформацію про майно, доходи, видатки та зобов’язання фінансового характеру члена сім’ї, якого мобілізовано відповідно до указу Президента України, декларація за 2014 рік заповнюється без урахування інформації, невідомої суб’єкту декларування. У такому разі суб’єкт декларування разом із декларацією подає пояснювальну записку довільної форми, в якій зазначає, які саме позиції декларації не заповнені, та пояснює причини їх незаповнення. Суб’єкт декларування зобов’язаний подати уточнену декларацію за 2014 рік не пізніше 30 робочих днів з моменту усунення обставин, які перешкоджали йому одержати необхідні дані.

{Декларація із змінами, внесеними згідно із Законами № 224-VII від 14.05.2013,                   № 406-VII від 04.07.2013, № 610-VIII від 15.07.2015}

Новини Теребовлянщини

          З 1 липня 2015 року розпочав свою роботу Тернопільський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

   Соціально незахищеним  категоріям громадян безкоштовно надаються послуги адвокатів для представництва їх інтересів у цивільних та адміністративних судових справах, а також якщо вони є свідками чи потерпілими у кримінальних впровадженнях.

 Діяльність місцевого центру поширюється на територію Бережанського, Зборівського, Козівського, Підволочиського, Підгаєцького, Теребовлянського, Тернопільського районів та міста Тернопіль Тернопільської області.

      Категорії осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу визначено ст.14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу». До таких відносяться:

-         малозабезпечені особи;

-         інваліди;

-         учасники бойових дій (у тому числі, це стосується учасників АТО із відповідним статусом, та членів сімей загиблих);

-         діти-сироти, діти позбавлені батьківського піклування, безпритульні діти, діти, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім’ї;

-         особи, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»;

-         ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

-         особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи;

-         особи, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку;

-         особи, реабілітовані відповідно до законодавства України.

   Протягом першого півріччя 2015 року за отриманням безоплатної  правової допомоги звернулось 282 особи, з яких 172 особи отримали роз’яснення чи консультації надані працівниками центру, 11 осіб перенаправлено до інших організацій, а 75 особам призначено адвокатів.

     Тернопільський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги знаходиться за адресою: м.  Тернопіль, вул. Шпитальна, 7. Контактний  телефон (0352) 52-15-20, 52-15-26.

Єдиний номер безоплатної правової допомоги в Україні 0 800 213 103

Новини Теребовлянщини

Міністерством юстиції України запроваджено електронний сервіс з проставлення апостилю.

З 20 листопада 2015 року у 13 відділах державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільської області запроваджено електронний сервіс проставлення апостилю на офіційних документах, що видаються органами юстиції та судами, а також на документах, що оформляються нотаріусами України.

Громадянам не потрібно звертатися безпосередньо до Міністерства юстиції України для проставлення апостилю на документах, –  ці повноваження передані відділам державної реєстрації актів цивільного стану територіальних органів Міністерства юстиції України.

Для проставлення апостиля можна звернутись з понеділка по п’ятницю до відділу державної реєстрації актів цивільного стану управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

З вівторка по суботу – до відділів державної реєстрації актів цивільного стану Бережанського, Борщівського, Збаразького, Зборівського, Кременецького, Монастириського, Підволочиського, Теребовлянського, Тернопільського районних, Чортківського міськрайонного та Тернопільського міського управлінь юстиції.

Заяву про проставлення апостилю може подати будь-яка особа за умови пред’явлення документа, що посвідчує особу громадянина України, національного паспорта іноземця або документа, що посвідчує особу іноземця.

До заяви про проставлення апостиля додається оригінал документа, на якому необхідно проставити апостиль, документ про оплату послуги з проставлення апостиля або документ, що підтверджує право на звільнення від оплати, чи його засвідчена в установленому порядку копія.

Наказом Міністерства юстиції України від 18 грудня 2003 року № 161/5 встановлено плату за надання послуг з проставлення апостиля на офіційних документах, що видаються органами юстиції, призначених для використання на території інших держав, для громадян України, іноземців та осіб без громадянства – 3 неоподатковувані мінімуми доходів громадян (51 грн.) та для юридичних осіб – 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 грн.).

Від унесення плати звільняються інваліди 1-ої і 2-ої груп, інваліди Великої Вітчизняної війни, громадяни, які належать до першої категорії потерпілих унаслідок Чорнобильської катастрофи, та діти-сироти у разі проставляння апостилю на документах, що стосуються безпосередньо цих громадян.

Проставлення апостиля, відмова в його проставленні здійснюються у строк до 2 робочих днів. У разі необхідності (отримання зразка підпису, відбитка печатки та/або штампа, здійснення перевірки документів) строк розгляду може бути продовжено до 20 робочих днів.

Довідково:

Апостиль (фр. Apostille) – міжнародна стандартизована форма заповнення відомостей про законність документа для пред’явлення на території країн, що визнають таку форму легалізації. Штамп «Апостиль» ставиться лише на оригінали документів державного зразка. Апостиль не потребує іншого завірення або легалізації документа і визнається офіційними органами всіх держав-учасників Гаазької конвенції 1961 року.          Апостиль може не використовуватися, якщо є правові підстави, що скасовують або спрощують легалізацію документа.

Система електронного апостилю реалізована в 23 країнах, серед яких США, Великобританія, Австрія, Бельгія, Болгарія, Латвія, Грузія, Молдова та інші. Україна також приєдналася до електронного сервісу, суть якого в тому, що громадяни тепер можуть подавати документи для посвідчення їх електронним апостилем за місцем проживання.

Начальник відділу державної

реєстрації актів цивільного стану                                                                  Свинарчук Н.О.

 

Про реалізацію пілотного проекту у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, який запроваджується з 11 грудня 2015 року

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 669-р «Про реалізацію пілотного проекту у сфері державної реєстрації актів цивільного стану», наказу Міністерства юстиції України від  9 липня 2015 року № 1187 «Про запровадження пілотного проекту щодо подання заяв у сфері державної реєстрації актів цивільного стану через мережу Інтернет» з метою оптимізації процесу надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації актів цивільного стану та створення сприятливих умов для їх отримання, Головним територіальним управлінням юстиції у Тернопільській області запроваджено механізм подання фізичними особами заяв у сфері державної реєстрації актів цивільного стану через мережу Інтернет з використанням веб-порталу «Звернення у сфері державної реєстрації актів цивільного стану» (www.minjust.gov.ua).

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 2471/5 від 02.12.2015 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 09.07.2015 № 1187» громадяни мають можливість в електронній формі подати заяви з питань державної реєстрації народження дитини, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, отримання повторного свідоцтва про державну реєстрацію акта цивільного стану чи витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян до відділів державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільської області.

За допомогою веб-порталу Користувач може:

  • заповнити заяви всіх видів, що подаються до органів ДРАЦС;
  • надіслати до відділів ДРАЦС скан-копії документів;
  • здійснити онлайн-оплату послуг з використанням платіжних систем;
  • записатися на прийом до відділу ДРАЦС із зазначенням зручних дати і часу;
  • задати питання та отримати відповіді від відповідальних осіб органів ДРАЦС;
  • відслідковувати стан заяв або звернення в Особистому кабінеті.

Начальник відділу державної реєстрації

актів цивільного стану Теребовлянського

районного управління юстиції                                              Н.О. СВИНАРЧУК

 

 

Новини Теребовлянщини

07 грудня 2015 року відбулася перша (організаційна) сесія Теребовлянської районної ради VII скликання. На сесії  розглянуто питання про обрання голови та заступника голови Теребовлянської районної ради.

За результатами таємного голосування головою Теребовлянської районної ради обрано Ігоря Смільського – від Політичгної партії «Блок Петра Порошенка «СОЛІДАРНІСТЬ»,  заступником голови районної ради  Ольгу Трапову – від політичної партії ВО «Батьківщина».